Звідки верблюд узявся у Сербії: кістки з фортеці дали несподівану відповідь
Іноді кілька уламків кісток можуть сказати про минуле більше, ніж великі кам’яні мури. У Белградській фортеці археологи натрапили саме на таку знахідку – рештки тварини, яку зовсім не очікували побачити в середньовічних шарах Балкан.
Йдеться про верблюда. Для цього регіону така знахідка рідкісна, а в центральній та західній частині Балкан вона стала першим фізичним доказом присутності цих тварин у Середньовіччі. Ще цікавіше, що аналіз показав: це міг бути не звичайний верблюд, а гібрид, виведений для сили й витривалості, повідомляє Discover Magazine.
Цікаво Вчені зʼясували, коли насправді виник сміх: чи існували вже тоді люди
Що розповіли кістки з Белградської фортеці?
Белградська фортеця століттями стояла на перетині імперій – там, де сходяться річки Сава й Дунай. Тепер нові знахідки з її території показали ще один бік життя цього місця: які тварини допомагали людям виживати, працювати, торгувати й пересуватися.
Серед решток, знайдених під мурами фортеці, археологи виявили особливо несподівану знахідку – перші фізичні докази існування середньовічних верблюдів у центральній та західній частині Балкан.
Дослідження провели фахівці Інституту археології в Белграді. Його результати опублікували в Journal of Archaeological Science: Reports. Це одна з перших детальних робіт, присвячених тваринним решткам із сербської фортеці. Вона показує, як змінювалося використання тварин від римського періоду до доби Османської імперії.
Чому Белградська фортеця важлива для археологів?
Белградська фортеця була заселена понад 2 тисячі років. У різні часи вона була римським укріпленням, середньовічною столицею Сербії та османським військовим центром. У 2014 році під час розкопок біля Східної брами Нижнього міста археологи знайшли 271 цілу й фрагментовану кістку тварин.
Вони належали до двох різних періодів – римського та пізньосередньовічного. Радіовуглецеве датування показало, що рештки римського часу походять приблизно з 20 – 250 років нашої ери. Пізніші кістки датували приблизно 1410 – 1650 роками.
Як змінилося ставлення до тварин у різні епохи?
Дві групи знахідок розповідають різні історії. У римський період тварин, схоже, переважно вирощували заради м’яса. Багатьох із них забивали ще молодими. У пізніший, османський період, значно частіше трапляються рештки овець і кіз. Це може означати, що їх цінували не лише як джерело м’яса, а й за вовну, молоко, здатність переносити вантажі та іншу практичну користь.
Особливо помітною стала відсутність свинячих кісток у пізньосередньовічних шарах. Дослідники припускають, що така зміна могла бути пов’язана з харчовими правилами, які поширилися за османського панування. В ісламі споживання свинини заборонене.
Чому кістки верблюда стали несподіванкою?
Найбільш неочікуваною знахідкою дослідження стали кістки верблюда. Серед них були фрагменти ноги, п’яти та стопи.
Для Балкан це незвична знахідка, адже верблюди не є місцевими тваринами цього регіону. Сам факт їхньої присутності одразу вказав на далекі зв’язки Белграда з іншими територіями. Щоб точніше визначити походження решток, науковці застосували метод ZooMS. Він дає змогу ідентифікувати тварин за білками колагену, які зберігаються в кістках. Аналіз показав, що кістки належали не одному з "класичних" видів верблюдів, а гібридній тварині.
Таких верблюдів спеціально виводили, поєднуючи силу двогорбого бактріана й витривалість одногорбого дромедара.
Старі письмові джерела згадують, що верблюдами володіли угорські та сербські правителі. Їх також використовували османські війська – зокрема для перевезення припасів і важкого спорядження. Знахідка з Белграда стала рідкісним матеріальним підтвердженням того, що ці тварини справді проходили через регіон.
Вона показує, наскільки широкими були торгові й військові мережі, які пов’язували Балкани зі східними землями. Хоча кількість знайдених решток невелика, вони свідчать про важливі зміни в тваринництві. Ці зміни, ймовірно, відбувалися разом із політичними та культурними впливами, які змінювали регіон.
Кістки верблюда порушують і ширше питання: чи могли археологи раніше не помічати гібридних верблюдів на інших пам’ятках? Білковий аналіз дав результат, який відрізняється від традиційного визначення за формою кісток. Це натякає на те, що гібридні верблюди могли бути поширенішими, ніж вважали раніше.
Кістки верблюда – лише одна частина значно більшої історії. Разом з іншими тваринними рештками вони показують, як зміна імперій впливала на повсякденне життя людей. За такими знахідками можна зрозуміти, що їли мешканці фортеці, яких тварин тримали, як організовували роботу, торгівлю й військове постачання. Археологи дедалі частіше поєднують класичні розкопки з новими методами аналізу. І саме тому навіть невеликі фрагменти кісток можуть змінити уявлення про минуле.