Тиха гостя серед покинутих хат: яку цікаву тварину помітили у Чорнобилі

Цю тварину ще називають дикою козою, або козулею. Про її появу повідомили у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику. 

Цікаво Прекрасні плавці та будівельники, а у Середньовіччі були рибою: чому бобри унікальні тварини

Що відомо про появу сарни у Чорнобилі? 

Як зазначили у заповіднику, сарну помітили на тлі покинутих хат, де час давно зупинився. Тварина прогулювалася серед молодої зеленої трави.

Там, де люди пішли, природа знову бере своє: обережний крок, насторожений погляд і життя повертається туди, де колись панувала тиша, 
– додали природоохоронці. 

Також вони повідомили, що сарна європейська потрапила в одну з фотопасток Чорнобильського заповідника. 

Зустрічайте місяць із призами! У матеріалах Смачно 24 знайдіть 5 клікабельних баночок соусу та вигравайте смачні та корисні подарунки, серед яких – мультипіч Tefal. Розіграш триває із 7 квітня до 6 травня. 

Сарна європейська у Чорнобилі / Фото Чорнобильського заповідника 

Чим особлива сарна? 

Це ссавець родини оленевих. Раніше в Україні використовували назву "звичайна". Проте після поділу цього виду на два аловиди – типову й азійську форми – для позначення першої було запропоновано вживати "сарна європейська". Загалом відомо про 5 підвидів сарни європейської. 

На вигляд це маленький олень легкої та витонченої будови. Має відносно короткий тулуб: довжина тіла – 100 – 135 сантиметрів, висота у холці — 75 – 90 сантиметрів, маса – 20 – 37 кілограмів. Крім того, у цих тварин довгі вуха (12 – 14 сантиметрів) і рудиментарний майже непомітний хвіст (2 – 3 сантиметри). 

Вони мають одноколірне забарвлення – руде, а взимку – сіре. Світле волосся на сідницях під хвостом утворює "дзеркало". У телят забарвлення плямисте. Шерсть густа, але з ламким волоссям. 

Вагітність у них триває 9 місяців, однак протягом 4 – 4,5 місяці ембріон не розвивається. Це єдиний вид серед ратичних, у якого вагітність має латентний період. Зазвичай самиці приносять 2 телят, рідко 1 або 3. Телята тиждень залишаються там, де народились, зачаївшись у траві. Через 7 – 8 днів вони починають ходити за матір'ю. Самка годує телят 2 – 3 місяці. Тривалість життя – 11– 12 років, окремі самиці доживали до 16 років.

Харчуються здебільшого трав'янистими рослинами. З дерев і чагарників найчастіше об'їдають осику, вербу, горобину, липу, березу, дуб, ясен. Взимку іноді годуються хвоєю молодих сосен, але, на відміну від оленя й лося, не їдять кору. Люблять водяні рослини (вахту), за якими приходять до боліт і озер. Гриби поїдають у невеликій кількості. Їдять ягоди, каштани, жолуді, плоди бука та диких фруктових дерев.

Європейська сарна віддає перевагу світлим розрідженим лісам – з великими галявинами, гарами й вирубками. Також полюбляє лісостеп. Зустрічається й у чагарникових і очеретяних заростях по берегах степових річок і озер. Ба більше, може підійматися по гірських схилах до субальпійських й альпійських луків – до 3 500 метрів над рівнем моря. У Західній Європі тримається у невеликих лісах, звідки виходить на поля.

Влітку сарни пасуться вранці, ввечері й о першій половині ночі. Вдень, особливо під час спеки, лежать у густій траві або кущах. Узимку пасуться у будь-який час доби, але під час сильних снігопадів ідуть у лісову хащу. Водночас можуть відпочивати у поглибленнях на снігу, розгрібаючи сніг до лісової підстилки.

Сарни погано переносять високий сніговий покрив, тому взимку намагаються ходити звіриними стежками, по лижні або дорозі. У Європі відносно осілі й лише змінюють пасовища. У горах роблять сезонні міграції, взимку спускаючись до підніжжя гір.

Основні вороги – вовк і рись. На молодих тварин нападають лисиці й коти лісові. Крім того, на сарну полює людина заради м'яса та шкіри, проте найвище цінуються роги, які мають трофейну цінність.

Рухи сарни – плавні та граційні. Вона без будь-яких зусиль перестрибує через високі перешкоди та кущі, запросто перепливає бурхливі річки та забирається вгору крутими схилами. Водночас тварина полохлива й обережна. Сарна має неймовірно тонкий слух і дуже розвинений нюх, що дозволяє їй відчути хижака на значній відстані, повідомляє Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. 

Сарни у природному заповіднику "Медобори": дивіться відео 

Яку рідкісну тварину також нещодавно помітили у Чорнобильському заповіднику?

На початку січня в Чорнобилі до фотопастки потрапила рись із дитинчам. Як пояснили у заповіднику, для цієї тварини для цієї тварини зима – не перешкода, оскільки вона чудово переносить морози, легко долає засніжені простори та навіть може перепливати крижану річку. 

Також природоохоронці розповіли цікавий факт: під час руху по снігу задні лапи рисі точно потрапляють у слід передніх.

Докладніше про рись, яку зафіксували у Чорнобильському заповіднику, – в матеріалі 24 Каналу.