Те саме стосується і джинсів. Адже щодо цього елементу одягу у Радянському Союзі була справжня лихоманка. Щоправда коштували вони недешево. За скільки ж можна було купити джинси в СРСР – розповість 24 Канал.

До теми Від Європи до США: хто першим придумав джинси та як вони народилися

Хоча джинси в СРСР носив ледь не кожен, однак вони фактично перебували під забороною. За їх носіння могли навіть вигнати з роботи або у навчального закладу, а ось за розповсюдження можна було отримати аж до 15 років в'язниці. Хоча зазвичай терміни були меншими – до 9 років вимушеного "відриву від виробництва": спочатку до 6 років з конфіскацією майна, а потім ще на 3 роки – висилка, пише "Історична правда".

Відповідно джинси у вільному продажі ледь не до розпаду комуністичної імперії було купити майже нереально. А потрапляли вони до СРСР завдяки іноземці, морякам, далекобійникам і навіть спортсменам з музикантами.

Іноземці завозили джинси майже безперешкодно, оскільки це громадяни інших країн. А ось за своїми СРСР дивився прискіпливо під час митного контролю. Якщо ще на одну пару джинсів, куплених "для себе", влада дивилася крізь пальці, то три пари імпортних штанів у валізі однієї людини вже вважались спекуляцією.

Продавали джинси в СРСР "з рук". Деколи це робили самі люди, які завозили цей одяг. Однак здебільшого купити джинси можна було лише у фарцовщиків (фарцувальників). Це фактично перші радянські бізнесмени, що торгували дефіцитними товарами – від одягу до парфумів чи техніки.

Згідно з усіма вищевказаними труднощами, джинси в СРСР коштували дуже дорого. Середня ціна якісного американського товару, як тоді казали "фірми", становила від 200 до 300 рублів.

Щоправда, можна було їх купити і за меншу суму – за 120 рублів. Однак такі джинси були дуже неякісно пошитими, хоча й мали європейське або азійське походження.

Отримати якісний товар за відносно помірні гроші могли студенти вишів, де вчилися іноземці. Останні, повертаючись з канікул, везли на продаж джинси. Збували їх, для надійності, тільки однокурсникам – по 80 рублів за пару. Якщо продаси п'ять пар – матимеш річну стипендію.

Але така ціна радянську людину не лякала, і вона була здатною на багато що, щоб отримати собі джинси. Тому вони користувалися неабияким попитом. Відповідно заробити на такому бажанні хотіли й різноманітні ділки, які досить швидко навчилися підробляти фірмові джинси: брали імпортні брезентові штани, за допомогою барвника перефарбовували їх у традиційний колір індиго, нашивали лейбли та продавали. І товар у них, як правило, не залежувався.

Для зручності заведено говорити, щоб середня зарплата у Радянському Союзі становила 100 рублів. Щоправда, протягом всього існування СРСР вона відрізнялася, залежно від посад і часу, повідомляє УНІАН.

Якщо взяти проміжок у десятиліття, то середній дохід був приблизно таким:

  • 122 рублі – 1970 рік;
  • 145,8 рубля – 1975 рік;
  • 168,90 рубля – 1980 рік.

Водночас зарплата робітника у СРСР була набагато вищою за середній показник. Слюсарям, токарям, електрикам та іншим представникам робітничих професій добре платили. Їхній дохід на місяць міг становити близько 250 рублів. Якщо ж вдавалося двічі перевиконати план або підвищити свою кваліфікацію, можна було розраховувати аж на 600 рублів.

Крім того, 1970 – 80-х роках висококваліфіковані робітники отримували на руки від 500 до 1 тисячі рублів. Працюючи на Півночі або Далекому Сході, можна було отримати надбавку до 50%. При цьому протягом п'яти років вона збільшувалася щорічно на десять відсотків.

Ціни на продукти у СРСР могли не змінюватися роками. Тому дуже часто їхню вартість ще на фабриці вказували прямо на упаковці. Таким чином перестраховувалися і від спекуляції.

І у кожному магазині ціни були однаковими. Радянська людина знала, що, зайшовши чи у гастроном чи звичайний продуктовий, вона побачить хліб по 16 копійок або цукор по 78 копійок, і не треба "мотатися", щоб купити дешевше.

Ціни на основні харчові продукти в СРСР:

  • хліб-"цеглинка" сірий – 16 копійок;
  • біла "цеглинка" – 20 копійок;
  • білий круглий хліб – 40 копійок;
  • цукор-пісок – 78 копійок за кілограм;
  • цукор-рафінад – 1 рубль 4 копійки;
  • борошно пшеничне – 46 копійок за кілограм;
  • олія – 1 рубль 70 копійок за літр;
  • манка – 55 копійок за кілограм;
  • рис – 88 копійок за кілограм;
  • гречка – 56 копійок за кілограм, але була дуже дефіцитним товаром.

Молочні продукти:

  • молоко у пляшці (1 літр) – 46 копійок, 0,5 літра – 28 копійок;
  • сир знежирений – 46 копійок за кілограм;
  • сир "Дніпровський" – 1 рубль 60 копійок за кілограм (вважався дорогим);
  • сметана – 28 копійок;
  • масло вершкове – 3 рублі 40 копійок за кілограм;
  • сирок плавлений "Дружба" – 14 копійок;
  • твердий сир (був лише одного сорту – "Голландський") – 2 рублі 20 копійок за кілограм.

М'ясо, яйця та ковбаса:

  • м'ясо - 4,50 – 4,80 рублі за кілограм;
  • суповий набір (кістки із залишками м'яса) – 76 копійок за кілограм;
  • яйця (10 штук) – 70 копійок;
  • ковбаса "Чайна" – 1,60 рублі за кілограм;
  • "Докторська" – 2,20 рублі за кілограм.
  • "Шинка московська" – 3,50 рублі за кілограм, але це було дуже дорого, тому її рідко купували.

З напоїв хорошим вважали чай "Індійський", і коштував він 95 копійок за 100-грамову пачку. Натомість кава була у дефіциті та її практично не пиши. За зернову доводилося викласти 45 рублів за кілограм.

Морозиво та десерти:

  • молочне морозиво було найдешевше – 9 – 11 копійок;
  • вершкове морозиво в паперовому стаканчику з паличкою – 13 копійок;
  • вершкове морозиво в паперовому стаканчику з какао – 15 копійок;
  • пломбір у вафельному стаканчику 19 копійок;
  • "Каштан" в шоколаді та на паличці – 28 копійок;
  • тістечка "Картопля" та "Кошичок" – по 22 копійки;
  • великі бублики – по 5 копійок;
  • "зірочка" з повидлом – 8 копійок.

Велика шоколадка "Аленка" (100 грамів) коштувала 80 копійок, а цукерки "Горошок" – 1,10 рублі за кілограм. Торт вважався розкішшю, "Київський" і тоді був дорогим – по 3 рублі.

Отже, як бачимо, замість однієї пари джинсів, яка коштувала в середньому від 200 рублів, можна було купити:

  • кілька ящиків хліба;
  • понад 100 кілограмів цукру;
  • понад 100 літрів олії;
  • майже 400 кілограмів борошна;
  • майже 100 кілограмів рису;
  • понад 300 кілограмів гречки та манки;
  • понад 400 літрів молока або кілька ящиків у півлітровій тарі;
  • майже 100 кілограмів твердого сиру;
  • майже 100 палок ковбаси – "Чайної" вийде більше;
  • кілька ящиків будь-якого морозива та тістечок: якщо брати найдешевше молочне – то вийде приблизно 2 тисячі упаковок.

Більше про "джинсову лихоманку" в СРСР, які страшилки про цей елемент одягу розганяли та чи виробляли джинси у Радянському Союзі – читайте у матеріалі 24 Каналу.