Існує кілька версій, де могила головного провідника УПА, однак фактично вже майже 76 років його місце поховання залишається невідомим. Докладніше розповість 24 Канал.
До теми Нас не спинити, – Садовий сказав, на якому етапі відбудова музею Шухевича після атаки БпЛА
Як загинув Роман Шухевич?
Радянські спецслужби НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) і МГБ (Міністерство державної безпеки) протягом рекордного часу – понад 7 років – полювали за Романом Шухевичем. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів – у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Також кілька разів ширилися чутки про його загибель, але усі вони не справджувалися, пише Український інститут національної пам'яті.
Однак у березні 1950 року емґебістам усе ж вдалося провести операцію щодо Шухевича. Посприяв цьому арешт 2 числа зв'язкової головного командира УПА Дарії Гусяк. Сам Шухевич, запідозривши небезпеку, готувався перебратися з будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го. Якраз 5 березня планував він переїхати до Львова, де були дві конспіративні квартири.
Але зранку того дня у Білогорщі емгебісти тісним кільцем оточили будинок Шухевича та кілька сусідніх. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал МГБ Павло Судоплатов. А участь у ній брали понад 700 бійців внутрішніх військ.
Білогорща під Львова, де переховувався Роман Шухевич – зокрема, видно його будинок / Фото взято із сайту "Історична правда"
Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич убив майора Ревенка, але сам зазнав поранення. Щоб не здаватися живим до рук ворога – він пустив собі кулю у скроню. В офіційному звіті записали, що вбив командира один із сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1 тисячу радянських рублів.
Які події відбувалися далі?
За словами колишнього оперативника Управління МГБ у Львівській області Івана Бабенка, тіло Шухевича доправили до будівлі його відомства. Там медики підготували його до упізнання – ймовірно, забальзамували. В упізнанні брали участь заарештовані учасниками ОУН-УПА та син загиблого Юрко, повідомляє "Історична правда".
Бабенко стверджував, що тіло залишалося на території Управління протягом 5 – 7 днів. Що було далі – він не знав. Розмова з ним відбулася 12 березня 2004 року.
До 2004 року існували такі версії щодо подальшої долі Романа Шухевича:
- нібито його поховали на подвір'ї колишньої тюрми на Лонцького: для перевірки цієї інформації там було навіть проведено археологічну розвідку, але вона не дала жодних результатів;
- лунали чутки про таємне захоронення десь на Янівському кладовищі у Львові;
- також мовилося про традиційне для емгебістів знищення тіла в негашеному вапні;
- говорили навіть про те, що забальзамовану голову командира відправили безпосередньо в Москву до Сталіна: проте за відсутності нових фактів щодо цього питання воно врешті перестало цікавити ЗМІ.
Що сталося у 2004 році?
У тому році радник голови СБУ Олександр Гнап (також учасник боротьби з підпіллям ОУН і УПА) повідомив, що старенький ветеран органів держбезпеки УРСР погодився дати свідчення про події тих років. Це був колишній старший оперуповноважений управління 2-Н МГБ УРСР старший лейтенант Олександр Болдін, який назвав себе учасником спеціальної таємної операції МГБ УРСР зі знищення тіла Романа Шухевича, пише "Україна молода".
Як розповів Болдін, після операції 5 березня 1950 року тіло Шухевича доставили з Білогорщі до Львова. Там воно перебувало до 9 березня. За його словами, групу оперативних працівників Управління зібрав заступник начальника полковник Іван Шорубалка та поставив перед ними завдання: "вивезти Шухевича за межі Західної України та конспіративно спалити його тіло".
Шорубалка радився з підлеглими, де краще це зробити. На той час єдина добре впорядкована дорога була в напрямку Львів – Рівне – Житомир – Київ, тому спершу вирішили їхати цією дорогою на Житомирщину. Однак Шорубалка запропонував вивезти тіло на територію Хмельниччини, у напрямку Кам'янця-Подільського.
Готувати групу оперативників до поїздки доручили полковнику Кагановичу. Також до справи залучили чотирьох військовослужбовців десятого полку внутрішніх військ МГБ УРСР. Їхали на вантажівці, з накритим брезентом кузовом. У кузов наклали відповідну кількість дров і бочку з бензином. Туди ж мали покласти мертвого Романа Шухевича, загорнутого в тканину.
Болдін зазначив, що, крім нього, до складу групи входили:
- майор Іван Підтепа (заступник начальника першого відділення Управління 2-Н МГБ УРСР, у березні 1954-го переведений із МГБ у МВД УРСР, помер, похований у Києві);
- капітан Василь Педченко (старший оперуповноважений Управління 2-Н, помер і похований у 1993 році у Маріуполі);
- старший лейтенант Григорій Конопльов (старший оперуповноважений, у 1954 році переведений в органи міліції).
Водієм легкового авто ГАЗ-67, на якому виїхала група попереду вантажівки, призначили старшину Петра Пономаренка (помер і похований у Києві).
Колишній оперативник МГБ додавав, що перед виїздом зі Львова з групою зустрівся представник МГБ СССР генерал-лейтенант Павло Судоплатов, а також заступник міністра держбезпеки УРСР генерал-лейтенант Віктор Дроздов. Водночас у Львові в оперативній групі МГБ УРСР перебував і тодішній міністр державної безпеки УССР генерал-лейтенант Ковальчук. Болдін наголошував, що "рішення про операцію ухвалювали ці керівники".
Отже, як переконує Болдін, 9 березня 1950 року вже після виїзду зі Львова вони вирішили їхати в напрямку Тернопіль – райцентр Великі Бірки – Скалат – Гримайлів і Скала-Подільська, перетнути річку Збруч і виїхати на її лівий берег.
"Потрібно було підшукати конспіративне місце, щоб запобігти увазі сторонніх людей", – пояснював колишній оперативник.
Переїхавши Збруч, група повернула ліворуч і виїхали на край молодого ліска, де й вирішили почати кремацію тіла Шухевича. Усю фізичну роботу з розвантажування дров і виносу з машини тіла здійснили військовослужбовці. Тіло поклали на велику купу дров, политих бензином. Оперативники у цей час пильнували, аби це не побачили сторонні люди.
Все тривало приблизно дві години. Коли вогонь згас і попелище захололо, золу змели на брезент, знесли вниз до Збруча та з мосту кинули в річку. Збруч тоді, мовляв, розлився широко, і з місця кремації виднівся бурхливий потік річки.
Збруч у Скалі-Подільській / Фото io.ua
Болдін зазначав, що вони з Олександром Гнапом розшукали те місце. Мовляв, Гнап дуже наполягав і ще й територію добре знав. Наприкінці березня 2002 року вони вдвох установили на місці спалення хрест, на якому написали роки народження та смерті Романа Шухевича.
Далі у 2005 році у ЗМІ з'явилася низка публікацій, що начебто вдалося знайти місце поховання Романа Шухевича. До річниці "віднайдення" могили головного командира УПА у 2006 році Хмельницька обласна державна адміністрація видала навіть спеціальну книгу-альбом "Нескорені", в якій цей факт вже трактують як незаперечний.
Крім того, у 2006 році представники національно-демократичних партій провели на ймовірному місці поховання кілька урочистих ушанувань. Зокрема, у травні у селі Гуків (на місці "віднайдення") відбувся перший всеукраїнський конкурс патріотичної пісні імені Шухевича. Тут також постав пам’ятник – базальтовий хрест із написом:
На цьому місці 9.03.1950 вознісся на Небо лицарський дух Головного командира УПА, вірного сина українського народу, генерала Романа Шухевича, який загинув 5.03.1950 року під м. Львів у нерівному бою з московсько-більшовицькими ординцями в результаті підлої зради. Друже командир, твоя справа не вмре, не загине.
Хрест на "могилі" Романа Шухевича у селі Гуків на Хмельниччині / Фото взято із сайту "Замки та храми України"
Що не так з версією Болдіна?
Болдін вказує, що кремація відбулася 9 березня. Однак іншу версію висунув колишній начальник відділу зовнішнього спостереження Управління МГБ у Львівській області полковник у відставці Кошевський, який брав участь у білогорській операції: стояв в оточенні на відстані п’яти кілометрів від місця подій. За його словами, тіло щонайменше до 10 березня, а може й до 12-го, залишалось на упізнанні у Львові. Водночас Бабенко, окрім розповіді вище, також зауважив цікаву річ: на його думку, Болдін нічого про цю справу не міг знати, оскільки "особистої участі у заходах з ліквідації Шухевича не брав". Також оперативник розповідав, що місце кремації було знайдено у 2002 році, де встановлено хрест. Однак СБУ ще у 2004 була переконана, що жодних слідів місця поховання виявити неможливо.
Окрім свідчень Болдіна, жодних документальних підтверджень версія про місце поховання Шухевича не має. Відшукати документи, які б на 100% підтвердили його заяви, в архіві СБУ журналістам так і не вдалося. Зокрема, у 2004 році вдалося розшукати документи, які могли б висвітлити питання про знищення тіла Шухевича. Виявилося, що збереглися документи про обставини спецоперації 5 березня 1950 року. Однак інформації про знищення тіла в них не було.
Журналістами вдалося знайти кілька наказів МГБ УРСР про заохочення співробітників МГБ УРСР і УМГБ Львівської області – учасників розшуку та ліквідації Романа Шухевича – за виконання якогось особливо важливого завдання. Між свідченнями Болдіна та змістом наказів є розбіжності. Зокрема, у наказі № 0069 не вказано названих Болдіним Подтепу, Педченка та водія Пономаренка. Окрім того, Болдін свідчить про чотирьох оперпрацівників, чотирьох солдатів і одного водія (імовірно, вважав несуттєвим наявність водія машини, на якій їхали солдати).
Спробою підтвердити інформацію ветерана МГБ були пошуки на дні Збруча неподалік від вказаного місця. Вони дали несподіваний результат: 4 і 6 жовтня 2005 року на дні річки було знайдено залишки кісток, які, згідно зі звітом шукачів, були "схожі на людські".
Однак ця знахідка дивна, адже, по-перше, відповідно до свідчень, жодних кісток не мало б залишитися – мовилося винятково про розсипаний у ріці попіл. По-друге, важко уявити, як можна знайти у річці кістки, які мали б пролежати у воді понад п'ятдесят років. Водночас син генерала Юрій Шухевич не визнавав, що останки належать його батькові. Також не було доведено чи спростовано "схожість" кісток на людські, не здійснено необхідної ДНК-експертизи щодо можливої належності цих кісток Романові Шухевичу.
Роман і Юрій Шухевичі / Фото ut.net.ua
Чому так мало інформації про місце поховання Романа Шухевича?
Перше розслідування щодо місця поховання генерал–хорунжого СБУ організувала на початку 1990-х років. Тоді вдалося з'ясувати, що організацією поховання тіл убитих учасників ОУН(б) займався комендант Управління МҐБ Львівської області Климчик. Подальші пошуки виявили, що до 1991 року він жив у Львові, звідки згодом переїхав до Дніпропетровської області. На жаль, на момент початку розслідування чоловік уже помер.
Також опитали колишніх співробітників УМГБ Львівської області, які могли брати участь у тій операції. Але вони або нічого не знали, або замовчували. Зокрема, вищевказаний Кошевський заявив, що про ліквідацію тіла Шухевича нічого не знає.
Упродовж 1991 – 2007 років до СБУ надходили десятки запитів і звернень з проханням надати інформацію про місце поховання Романа Шухевича. Однак документів про те, що вчинили з тілом командира УПА, виявити не вдалося. Найважливішим джерелом до історії життя та діяльності головного командира УПА була заведена на нього справа-формуляр у 13 томах. Проте 12 томів були знищені вже в незалежній Україні – у 1997 році. Ймовірно, саме серед них і мав бути документ, який міг розставити всі крапки над "і" у справі місця поховання.
Крім того, з 2007 по 2009 роки СБУ неодноразово зверталася до ФСБ з проханням надати інформацію про місце поховання Шухевича. Відповідний документ точно мав би бути в архіві у Москві. Проте відповідь весь час була однаковою: "документів із теми, що вас цікавить, не знайдено".
Національні герої України лежать у чужій землі Європи, Америки, Росії. Про могили тих, які полягли на рідній землі, ми часто взагалі нічого не знаємо. І це не випадково – їх боялися і після смерті, тож навіть інформація про місця їхнього поховання ретельно приховувалася. Здавалося б, упевнена у своєму вічному існуванні радянська влада насправді знала, що настане мить, коли їх шукатимуть, щоби віддати належну шану,
– підкреслював колишній голова Українського інституту нацпам'яті Володимир В'ятрович.
Ще одна загадкова смерть: де поховано Богдана Хмельницького?
Згідно з традиційної версією, Богдана Хмельницького поховали у 1657 році в Іллінській церкві у Суботові, який входить до складу сучасної Черкащини. Однак, за словами істориків, поховати його могли зовсім в іншому місці.
Зокрема, у 1970 році в Іллінській церкві проводили археологічні розкопки, під час яких було знайдено три пізньосередньовічні поховання. Але вони були безінвентарні, тобто з ними не було залишків одягу, перснів, нічого. З'явилася версія, що ці поховання пограбовані.
Професор Грабовецький, який був учнем Івана Крип'якевича, розповідав, що тоді виявили три черепа. Перший – це людина віком 60 років, інший – людина віком 40 років і третій – до 30 років. Крип'якевич висунув гіпотезу: перший череп належав Богдану Хмельницькому, а другий – зятю Богдана Хмельницького Данилу Виговському, якого вбили запорожці. А третім був Тимош Хмельницький, який там і був похований.
Однак згодом черепи відправили в інститут Герасимова, де вони загубилися, а рештки тіл, кістки, скелети, які були знайдені, мали б за археологічним звітом перезаховати в Іллінській церкві – там, де їх знайшли.
У 2019 році в Іллінській церкві знову провели дослідження за допомогою сучасного георадарного обладнання. Тоді науковцям вдалося виявити порожнини. Але це міг бути підземний хід чи наслідки від води. Однак тіло Хмельницького там так і не знайшли.
Докладніше про те, де поховано Богдана Хмельницького, – у матеріалі 24 Каналу.