І хоча птахи фактично стали звичною частиною нашого життя, про них ми знаємо зовсім небагато. Навіть фахівці можуть відповісти далеко не на всі запитання, оскільки дослідження тривають досі. Загалом тема птахів – надзвичайно цікава, а деякі факти про пернатих можуть вразити та приголомшити багатьох.

Аби більше дізнатися цікавинок із життя птахів, 24 Канал поспілкувався з орнітологинею Ганною Кузьо. Вона також є популяризаторкою птахоспостереження та працює у Франкфуртському зоологічному товаристві, яке підтримує національні парки та заповідники Українських Карпат.

У які "теплі краї" та на яку максимальну дистанцію летять птахи з України, які особливості їхніх міграції та перельотів і ще чимало цікавих фактів про цих милих істот – читайте далі у нашому інтерв'ю.

Ганна Кузьо птахи України цікаві факти про птахів орнітологГанна Кузьо / Фото надано орнітологинею

WhatsApp 24 Канал – у WhatsApp Підпишіться, щоб не загубити і читати перевірені новини Додати

Почнімо з такого вступного запитання: скільки в Україні є птахів?

В Україні загалом зареєстрували понад 400 видів птахів. Але йдеться не лише про тих, що у нас гніздяться. Також є пролітні птахи або ті, які потрапили до нас випадково. Тобто їх могли помітити раз на певну кількість років.

До прикладу, цікавий випадок трапився у 2022 році. Тоді наприкінці березня зафіксували делаверського мартина. Цей птах є північноамериканським видом і схожий на нашого мартина звичайного (у них навіть можуть бути гібриди). Він зимує у Західній Європі, але у якийсь спосіб потрапив і до України. І цей пролітний вид теж є у списку птахів України. Але невідомо, коли наступного разу він знову у нас з'явиться – це може статися і через 15 років, а може й ніколи.

Ганна Кузьо Птахи України скільки в Україні існує птахів
В Україні існує понад 400 видів птахів / Фото надано Ганною Кузьо

Ганна Кузьо звернула увагу на допис Максима Гаврилюка у спільноті "Птахи України", де він і описав спостереження за делаверським мартином:

29 березня 2023 року до України вдруге прилетів мартин делаверський із передавачем. Зимував птах у Бельгії, під час міграції до місця гніздування сигнал від передавача було отримано на півночі західних областей України та на Київщині. Нагадаю, що вперше цей мартин залетів в Україну наприкінці березня 2022 року. Це дозволило включити його до переліку орнітофауни України. Безумовною цікавинкою є факт включення виду до складу орнітофауни на підставі даних передавача. До цього часу мартина делаверського в Україні ніхто візуально не бачив

Щоправда, кількість птахів, яких можна побачити в Україні, постійно змінюється. Оскільки є ті, яких перестали у нас відзначати. Наприклад, 100 років тому вони були, а вже тривалий час їх не спостерігають. Тому і немає сенсу, щоб їх реєстрували у тому списку. Натомість з'являються інші види, як-от той же делаверський мартин, які розширюють свій ареал.

Зверніть увагу! Інформацію про мігрівні види птахів, які є в Україні, а також про те, куди та коли вони літають, можна дізнатись у цьому довіднику.


А які максимальні відстані здатні долати перелітні птахи з України?

У нас таким рекордсменом є лелека білий. Він може долати в один бік понад 6 тисяч кілометрів. Щодо птахів у світі, то ту поза конкуренцією арктичний крячок. Ця пташка долає найбільші відстані під час міграції – від одного до іншого полюсу щороку в обидва боки. Це 70 – 90 тисяч кілометрів щорічно.

Арктичний крячок може долати понад 70 тисяч кілометрів: як це відбувається – дивіться відео

Як це досліджують? Раніше взагалі не знали, куди зникають мігрівні птахи. А приблизно століття тому з'явився метод кільцювання, який зараз і використовують. Якщо люди знаходять і фотографують закільцьованих птахів – це дуже цінна інформація.

Є досить цікава історія на цю тему, що трапилася з лелеками. У XIX столітті люди зрозуміли, що летять вони через Африку. А передумовою для цього став лелека, який повернувся зі стрілою у шиї, – у птаха влучили на території сучасного Судану та цілком імовірно, що на нього полювали. Сьогодні опудало того лелеки зі списом є експонатом у Ростоцькому університеті.

Це один з прикладів початку дослідження міграції птахів. Але загалом лелеки летять через всю Африку, можуть зупинятися у Центральній Африці та долітають до півдня континенту. І це все в один бік.

Тобто дорога у них займає близько двох місяців. Слід розуміти, що переліт не схожий на рейси літака, коли зліт і посадка відбуваються у конкретні години, а між ними весь час літак перебуває у повітрі. Птахи ж можуть зупинятися дорогою. Тому ми можемо бачити зграї лелек, коли починаються весняна або осіння міграція. Але це вже мігрівні лелеки, які просто пристали десь відпочити та поїсти. І таке саме відбувається всією їхньою дорогою. Тобто вони долають довгий шлях і потім таку саму відстань – додому.

Умовно кажучи, виходить так, що з 12 місяців у році приблизно 4 місяці у них займає дорога?

Так-так. Кілька місяців. Але міграція, звичайно, – дуже небезпечна та довга історія. Це не так, як ми собі уявляємо, що птахи взяли та полетіли собі у теплі краї. Насправді це дуже небезпечно. Адже дуже багато птахів гинуть у дорозі та вони натрапляють на значну кількість проблем і небезпек.

Мігрують переважно ті види, яким важко вижити взимку на місці. І тільки через це у них виникло таке пристосування. Вони не на відпочинок летять – треба нормально попрацювати, щоб можна було долетіти до пункту призначення.

Ось Ви говорили про Африку, зокрема про південну її частину. А куди ще зазвичай літають птахи?

Це можуть бути різні місця, адже у кожного виду є свій маршрут. Хтось може летіти ближче – наприклад, у Туреччину, а хтось – далі на схід. Хтось летить на південь і затримується десь на Півдні Європи, деякі птахи летять аж у Південну Африку. Але напрям міграції той самий.

Загалом дальні мігранти можуть летіти у тропічну частину Африки та перелітати Сахару, зупинившись у південній її частині. Також одним із напрямків є Близький Схід. Існує кілька маршрутів, шляхів міграції, міграційних коридорів, якими летять птахи, зокрема через Україну.

Наприклад, можемо розглянути жовту плиску – невеликого горобцеподібного птаха вагою 25 грамів, який летить у центральну Африку. Так, за даними енциклопедії мігрівних тварин, останній зі зворотів жовтої плиски був із Нігерії, а птах гніздився у Чернігівській області. Відстань між точками спостережень становила 4760 кілометрів.

Для такого далекого перельоту триває підготовка та змінюється організм. Зокрема, птахи накопичують жирові запаси та линяють, аби їхнє оперення було в ідеальному стані.

Однак є птахи, які летять не так далеко – їм достатньо полетіти на Південь Європи, наприклад. Навіть у нас на Півдні України частково сформувався такий клімат, який дозволяє зимувати деяким співочим маленьким птахам.

Ганна Кузько орнітолог птахи цікаві факти про птахів
Птахи з України летять не обов'язково в Африку: хтось – ближче, хтось – далі / Фото надано Ганною Кузьо

Якщо говорити про дальню міграцію, то які птахи першими повертаються до України та коли вони це роблять?

Міграція – дуже розтягнутий період. Власне, ті птахи які не є дальніми, можуть більше орієнтуватися на погодні умови. Тобто їхній приліт залежить від погоди: одного сезону це може статися трошки раніше, а іншого – пізніше. Дальні птахи орієнтуються на довжину світлового дня. Їхній організм реагує на те, що день стає коротшим або довшим.

Щодо тих птахів, які прилітають найраніше, тут важко виокремити якийсь один вид. Щороку час прильоту може бути різним. Наприклад, гуси прилітають дуже рано – вони можуть з'явитися ще наприкінці лютого чи на початку березня. Але теж тут треба розуміти, що часто через нашу територію летять пролітні гуси, тобто вони у нас не гніздяться. Серед таких птахів можна згадати білолобих гусей, величезні зграї яких у нас можна побачити ще рано навесні. Проте їхній маршрут спрямований не до України, а на Північ Європи.

Наші сірі гуси теж можуть прилітати дуже рано, але вони вже у нас і гніздяться. Однак сірі гуси є і північніше у Європі, так само як і лелеки. Тут відбувається таке: зграя рухається, але від неї дорогою "відвалюються" деякі особини, які собі вподобали певне місце раніше до остаточного кінця маршруту. І все це розтягнуто у часі.

Ще додам про лелек. В Україні вірять, що ці птахи повертаються у третій декаді березня. Навіть є точна народна дата їхнього прильоту – 19 число. Але це насправді період піка їхньої міграції – вони летять протягом місяця, а найбільший проліт відбувається переважно у середині березня.

Зверніть увагу! Докладніше про міграцію білих лелек можна прочитати у матеріалі орнітолога Віталія Грищенка, який досліджує їх понад 30 років.

Також рано прилітають журавлі. Їхня міграція відбувається наприкінці лютого. Приблизно з 2016 року я намагаюся збирати дані по міграції журавлів. Прошу людей заповнювати анкету, щоб вони просто відзначали дату та місце спостереження, і, якщо можливо – кількість особин журавлів у зграї та інші деталі. З роками ця інформація назбирається та буде яке краще розуміння, як ця динаміка відбувається.

Крім того, є дуже багато співочих дрібних птахів, які поступово прилітають – хтось раніше, хтось пізніше. Наприклад, шпаки та білі плиски прилітають доволі рано навесні, а от берестянки, соловейки – ближче до кінця квітня-середини травня.

Є і винятково комахоїдні птахи, які залежать від температури повітря. Тобто вони не можуть собі дозволити прилетіти, коли погода така, як у нас було у квітні, чи коли мороз. Це, зокрема, вивільга та серпокрилець чорний. Ці птахи не є рідкісними, але прилітають вони вже на початку травня, коли дуже мінімальні ризики морозу.

Серпокрильці – це птахи, які все життя проводять у польоті та навіть у польоті їдять комах. І коли холодна погода, їм складно вижити, оскільки немає що їсти. Але вони до таких періодів пристосовані – можуть впадати у стан заціпеніння, так само як і ластівки, і температура їхнього тіла трішки опускається. Проте такий стан для них – великий ризик. Якщо це затягнеться, то вони можуть просто не вижити. Тому серпокрильці прилітають, коли вже дуже тепло. На Півдні України це відбувається раніше, ще наприкінці або навіть у середині квітня. На Заході вони з'являються пізніше – цього року станом на 5 травня у Львові серпокрильців ще не було.

Серед тих, хто пізно прилітає, можна згадати про вивільгу – це така жовта, яскрава та дуже гарна пташка. Живе вона у парках і лісах. Але люди здебільшого не бачать її через те, що прилітає вона, коли вже є листя на деревах, і серед того листя вона проводить свої дні. Харчується вивільга різною гусінню, тому їй треба, щоб було тепло та щоб уже були комахи. Також може їсти ягоди, однак ті будуть пізніше у сезоні.

Вивільга у дикій природі: дивіться відео

А якщо відходити від зворотного, чи є птахи, які прилітають до нас мігрувати?

Такі птахи є. Мабуть, найвідоміші – це снігурі. Їх завжди малюють на всіх листівках. Вони у нас можуть гніздитися на Поліссі та у Карпатах. Саме там для них сприятливі умови. Тобто це саме ті умови біотопів, які потрібні їм для гніздування – зокрема, середовище та рослинність.

До прикладу, у Карпатах чим вище підіймаєшся, тим більше там умови стають схожими на північні. А саме на Півночі Європи снігурі здебільшого гніздяться. І це стосується не лише снігурів. Карпати за своїми кліматичними умовами та рослинністю підійдуть багатьом птахам, які більше живуть у північних частинах Європи чи України.

Повернімося до снігурів. Снігурі у нас у Карпатах перебувають на гніздуванні. І всі ті снігурі, яких ми бачимо взимку, вони до нас умовно прилітають у "теплі краї". Але це в українській мові є вислів такий "теплі краї". Насправді для птахів важлива не температура, а середовище, тобто наявність їжі.

Ось це лімітаційний фактор. Може бути зима тепла, а може бути суперхолодна. Однак успішність зимування для птахів визначається тим, чи є що їсти. Адже коли холодно, коли дуже-дуже сильний мороз – їжі птахам треба більше. Зрештою, те ж саме відбувається і з людьми – нам потрібно більше енергії, щоб організм підтримував потрібну температуру.

Отже, птахи – теплокровні тваринки, і вони себе зігріють, якщо є що їсти. Якщо ж зима люта, то треба просто великі кормові ресурси.

Снігурі прилітають до нас із північніших частин Європи. Перші пташки починають з'являтися вже наприкінці осені, і потім їх стає все більше та більше. Все це відбувається поступово. У природі такого немає, що снігурі собі зібралися та вирішили летіти.

Снігурі теж кочують і рухаються, а не сидять в одному парку. І потім їх стає все менше та менше. Птахоспостережники можуть ділитися, що хтось бачив снігура тоді-то, хтось – іншого дня. А потім за тиждень уже ніхто їх не бачить. Останні відлітають десь у березні, і їх переміщення відбувається поступово.

Ще розповім цікавий факт про снігурів. У них хлопчики та дівчатка відрізняються. Хлопчики мають яскраво-червоний колір, а дівчатка – сіренький. І коли ми бачимо на картинах двох яскраво-червоних снігурів, то це намалювали двох хлопчиків. Але в народі про таку особливість цих птахів часто не знають.

Ганна Кузьо орнітолог птахи цікаві факти про птахів
Серед тих птахів, хто прилітає зимувати в Україну, найвідоміші – це снігурі / Фото надано Ганною Кузьо

Також у парі зі снігурами до нас на зиму прилітають чижі. Вони мають зеленкувато-чорне забарвлення. Мені навіть здається, що чижів більше. Але оскільки вони не такі яскраві, то їх помітити важче.

Крім того, прилітають до нас зимувати дуже класні птахи – омелюхи. Щоправда, вони роблять це не щороку та у різній кількості. Тобто у них бувають інвазії – це коли, до прикладу, немає ягід, бо неврожай, і ще до того сувора зима. А харчуються вони якраз ягодами.

Омелюхи до нас можуть прилітати масово, зокрема таке можна було спостерігати цієї зими. Але тут теж є нюанс. Умовно, на Північ України омелюхи щозими прилітають у невеликій кількості – здебільшого це зграйки по кілька десятків особин. Але ця зима була така, що їх реєстрували сотнями у багатьох містах по цілій Україні. Вони перебували тут протягом всієї зими, а останніх омелюхів на Львівщині спостерігала Олександра Бардега аж 14 травня.

І це дуже цікаво, тому що вже вивільги прилетіли – це ті птахи, які прилітають пізно. Натомість омелюхи ще не полетіли. У деяких птахів (до прикладу, круків) вже пташенята тут вилупились, а ті ще перебувають на місцях зимівлі. Тож ми бачимо, що міграція та гніздовий період – дуже розтягнуті та у різних птахів відбуваються по-різному і навіть накладаються.

Отже, омелюхи полетять на північ, де весна починається пізніше. Але тут було що їсти, тому вони так надовго затрималися.

Ще хочу запитати про омелюхів. В інтернеті гуляє багато фотографій, що омелюхи наїлися ягід і п'яними попадали. Це ж саме про цих птахів, я правильно пам'ятаю?

Так, але насправді це дуже рідкісна історія. Вона – класна, тому її тиражують в інтернеті, та таке буває дуже рідко. Але такий нюанс є – омелюхи їдять ягоди, а їх треба дуже багато, щоб наїстися, бо ті низькокалорійні. Взимку, коли морози, ягоди замерзають. А з потеплінням розмерзають і починають трохи бродити. І маленькій пташечці достатньо жмені тих ягід, щоб на них той рівень алкоголю трошечки повпливав.

І справді таке буває – особливо, коли мороз, а потім одразу ж потепління. Тож, теоретично можна побачити омелюхів, які лежать. У таких випадках їх треба покласти у якусь коробочку, щоб відігріти. І потім вони мали б полетіти. Я особисто такого не зустрічала, але цей нюанс може бути.

Як Ви уже говорили, переліт у птахів не відбувається так, як на літаку – тобто вони не проводять без перерви умовні 8 годин у польоті. І побутує така думка, що птахи під час тривалих перельотів можуть у польоті спати. Чи дійсно це так?

Точно знаю, що сплять у польоті серпокрильці. Це єдині такі птахи в Україні, які взагалі все життя проводять у польоті. Умовно кажучи, вилітають з гнізда, і все. Також можуть спати у польоті фрегати, альбатроси та арктичний крячок. Вони використовують повітряні потоки над океанами, тобто проводять "ковзний" політ, коли їм не потрібно активно махати крилами. Натомість серпокрильці здатні літати над суходолом.

Але треба розуміти, що сон у птахів не такий, як у ссавців. У них немає такого глибокого сну, фази у них відбувається інакше. У птахів півкулі почергово можуть відпочивати – спочатку одна, а потім друга.

Те ж саме з очима: одне око може бути відкритим, а інше закритим. Таке можна спостерігати, наприклад, у качок. Коли ті відпочивають, то завжди ховають голову під крило. Але одне око у них постійно стежить, чи немає небезпеки. Спочатку у них залишається відкритим, умовно, ліве око, потім – праве. Тобто у них півкулі працюють по черзі. Щось подібне може відбуватись і у перелітних птахів.

Отже, інтернету у птахів не має, погоду вони не вгадають. Але ж як птахи розуміють, куди мають летіти? Як вони розуміють сам маршрут, напрямок?

Погоду птахи добре передчувають, адже вони чутливі до змін атмосферного тиску та вологості. Щодо навігації, то птахи вже від народження мають знати напрямок. Припустимо, вилупилась вільшанка чи лелека в Україні, і їм треба якось летіти в Африку. Лелекам білим простіше, оскільки вони збираються у зграї, і старші серед них знають дорогу.

Проте є лелека чорний, близький родич лелеки білого, – ось ці птахи часто летять поодинці. І у них спочатку відлітають дорослі особини, а потім уже молоді летять самі. Тобто виходить, що лелека чорний вилупився в Україні та потім долітає до Центральної чи навіть до Південної Африки.

У птахів є відчуття напрямку та внутрішній компас. Це, зокрема, навігація, тобто вони орієнтуються, коли знають дорогу та все впізнають. Щоправда, бувають випадки, коли через погодні умови можуть збитися зі шляху та заблукати. Але, в принципі, напрямку дотримуються. І роблять це ті птахи, які ще не були ніколи там, куди летять.

Як це відбувається? В очах птахів, як і в людських, є рецептори, що вловлюють сонячне світло. Однак у сітківці птахів ще є криптохром – це специфічна залізовмісна молекула. Завдяки їй птахи не розрізняють магнітні північ і південь, а розрізняють "у напрямку полюса", де силові лінії поля спрямовані вниз, та "у напрямку екватора", де вони спрямовані вгору.

Магніторецепція вимагає світла з короткою довжиною хвилі. Тести під майже монохроматичним світлом показали, що орієнтація можлива під світлом від ультрафіолетового до зеленого близько 565 нанометрів. Однак під жовтим і червоним світлом птахи дезорієнтуються

Також птахи орієнтуються вже конкретно на місці. Тобто дивляться, чи підходить їм біотоп (середовище – 24 Канал). Якщо так, то зупиняються та шукають там їжу.

Як птахи використовують магнітне поле землі задля навігації: дивіться відео

Тобто нам потрібно розуміти, що птах не летить конкретно у Єгипет, бо йому так захотілося. Він летить у бік Єгипту та вже дорогою може зупинятися та осідати, залежно від умов?

Так-так. Є птахи, так звані дальні мігранти, які більш строго дотримуються напрямку свого маршруту. Є кулики, які взагалі можуть досить багато без упину летіти, і роблять це конкретнішим маршрутом. А є, наприклад, хижі птахи, які стають статево зрілими приблизно на п'ятий рік життя. Тому їм навіть не потрібно повертатися у ті місця, де вони будуть гніздитися. Вони собі можуть мандрувати.

У птахів немає абстрактного мислення, а все відбувається більш інстинктивно. Водночас у хижих птахів немає гормональної потреби розмножуватися. Вже коли вони стануть статево зрілими, то тяжітимуть, щоб знайти собі пару та гніздову ділянку. І це про вибір конкретного біотопу, який потрібен для вигодовування пташенят. А поки у них такого немає, то вони собі літають у розслабленішому режимі.

Зараз науковці чіпляють на птахів передавачі та проводять з ними різні дослідження. І це дає їм змогу знати й маршрут, і час. До прикладу, у 2017 році з'явилися результати дослідження, за якими групи малих підорликів летіли в Африку за трьома різними маршрутами:

  • південно-західним – через Гібралтар,
  • південно-центральним – через центральну частину Середземного моря;
  • південно-східним – через Босфор та Ізраїль.

За якими маршрутами летять птахи підорлики міграція
Маршрути та терміни міграції молодих підорликів восени 2009 року / Взято із Journal of Experimental Biology

Але птахи не роблять це свідомо, бо не знають, що там Єгипет, там Туреччина, а там іде якась війна, і їх можуть підстрелити, на жаль. Це теж нюанс, з яким стикаються хижі птахи, і коли в них ще й антенка передавача стирчить, то взагалі це дуже ризиковано.

Зараз у нас ще йде війна дронами, тому з'являться жарти та меми: мовляв, птахи, коли летите, то махайте крилами, будь ласка. Але є хижі птахи, навіть ті самі лелеки, які використовують ширяння – тобто пересуваються на повітряних потоках завдяки великій площі розправлених крил. Коли вдень повітря нагрівається та від землі йдуть теплі повітряні потоки – птахи на них економлять сили та летять.

І, звісно, за таких польотів є ризики. Багато птахів страждають від цього. Згідно з дослідженнями, рідкісний підорлик великий змінює маршрут міграції та місця зупинок під час перельотів внаслідок війни. Натомість інші через неї травмувалися або загинули.

Ось із такими небезпеками стикаються мігрівні птахи, оскільки у них інстинкт – вони тисячами років летять за приблизно одним і тим самим міграційним маршрутом.

Але людина змінила цей світ дуже швидко, а птахи рухаються та мігрують так, як і раніше. Люди набудували аеропортів та змінили середовище. Птахи ж зазвичай зупинялися у певних місцях і потім через роки бачать, що того водно-болотного угіддя вже немає, тому що його осушили та посадили кукурудзу. А летіти далі вже мають менше сил.

Є хороший французький фільм про міграцію птахів "Розправ крила" (або "Дай мені крила"). Він розповідає реальну історію про орнітолога із сином, які навчали рідкісних гусей європейських обирати інший маршрут міграції. Попередній міг призвести до загибелі птахів, адже на їхньому шляху траплялися різні промислові об'єкти, зокрема аеропорти та лінії електропередач. Тож вони фактично вели птахів у міграцію обхідним шляхом.

"Дай мені крила": дивіться трейлер фільму

Як бачимо, люди створюють проблеми для мігрівних птахів, просто модифікуючи під себе середовище – зводять на їхньому шляху аеропорти, вітряки тощо. Щодо вітряків, то це серйозна проблема. Зараз вони є альтернативним джерелом енергії, і тому їх зараз будують дуже багато. Але якщо вітряки збудувати у точці, де щороку пролітає багато мігрантів, тоді вони перетворюються на екологічну пастку, навіть, можна сказати, антропогенну пастку. Адже птахи все одно будуть летіти тим самим маршрутом, попри перешкоди, бо їх так веде інстинкт і там хороші повітряні потоки. Тому вони весь час будуть туди повертатися та навряд чи будуть змінювати свої маршрути.

Відтак, як кажуть, ставити у деяких місцях вітряк – це просто робити м'ясорубку. Передусім треба робити оцінку впливу на довкілля, або ОВД. Це такий документ, що показує, наскільки критично певне підприємство впливає на середовище. І стосується він не лише птахів, а і кажанів та всіх інших видів. В ідеальному світі це мають робити незаангажовані науковці, які у підсумку нададуть нейтральну оцінку. А власники вітряків чи заводів це візьмуть до уваги та змінять розміщення своїх об'єктів, оскільки там багато пташок. Але у реальному світі, на жаль, це все інакше відбувається.

Дуже шкода, що так відбувається. Але тут виникає інше запитання: людина часто позбавляє пташок та інших звірів домівок, але водночас ми створюємо для них певні маленькі екосистеми. До прикладу, зараз у Львові дуже популярний такий простір, як Duck's Lake. Туди дуже багато прилітає качок і навіть бачив там білу чаплю. Але чи це добре для самих птахів – такі напівштучні простори? Чи нормально вони там почуваються?

Насправді їм байдуже, чи це озеро є штучним чи не штучним. Їм треба, щоб усе підходило під їхні потреби. Наприклад, потреби гніздування та харчування. Коли йдеться про благоустрій, особливо певних водойм, я завжди розповідаю та наголошую, що все треба робити, враховуючи не лише людські потреби.

Тобто створити якийсь гарний бережечок, пірси, щоб там ще пісочок був – це все має бути. Але водночас потрібно лишити якийсь шматочок, де будуть хащі чи очеретяні зарості. Бо ще з радянських часів у людей часто таке уявлення, що порядок і чистота – це коли немає кущів і жодних заростей, коли все чистенько, гарненько, забетоновано та пісочком посипано. Але це максимально далеко від природи.

Якщо ми хочемо все-таки бути трошки дружнішими до природи та зробити таке середовище, то цей благоустрій також має містити оазу, де люди не будуть ходити взагалі, натомість там будуть хащі та зарості з очеретом.

Duck's Lake – трохи не той приклад, але на великих водоймах – річках із сильною течією, водосховищах або ставах – зазвичай значні очеретяні зарості. І люди іноді не розуміють, навіщо воно росте. Тому, на жаль, просто підпалюють ці очерети.

Однак наші очерети я порівнюю із джунглями Амазонки – власне, колись описувала це у статті. Це цілий величезний світ і там величезна кількість комах, тож там можуть жити багато комахоїдних птахів. І це зазвичай птахи, яких ми мало помічаємо. Орнітологи та птахоспостерігачі добре знають, що в очеретах можна зустріти різні види кобилочок, різні види очеретянок, вусатих синиць. Там також будуть ремези та різні пастушкові, качині птахи та чаплі. Тобто там значна кількість птахів, які без цих заростей і очерету просто не зможуть жити.

Так, без очерету вони зможуть собі прилетіти та похарчуватися, але гніздо вже там собі зробити – ні. А якщо є очеретяні зарості, там зможуть зробити собі гнізда качка, лиска, водяна курочка, маленькі очеретянки та якісь маленькі пташки. І чим більша водойма з очеретяними заростями, тим більше видів там може загніздитися.

Теж саме стосується і маленьких водойм. Хоча там не буде багато видів, але все одно вони там будуть – нехай одна пара очеретянок, лиски, водяні курочки та крижні. І це вже буде така собі малесенька екосистема.

Тобто люди модифікують природні водойми. І переважно вони роблять це так, що природі не залишається місця. Але ми можемо робити й так, щоб було і нам добре, і птахам. Це треба пам'ятати та спеціально так планувати. Якщо, наприклад, не було б людей і всі водойми існували без людського впливу, то це було б ідеально. В принципі, не можна сказати, що людина щось дуже позитивне робить для птахів. Але і те погане можна зробити трошки краще, просто залишаючи якісь оази.

Хоча варто розуміти, що для багатьох водно-болотних птахів потрібні великі площі очеретяних заростей або специфічні умови. Тож найкраще, що ми можемо зробити для птахів, – це зберігати ті природні біотопи, які ще залишилися у нас в країні, і не розмінювати їх на прибуткові бізнеси.

І це не тільки про водойми, це також і про парки. Якщо у нас є парк, треба там на деяких частинках залишати хащі. Можна залишити ті кущі на якомусь крутому схилі, де людям незручно ходити. І слід висаджувати не лише щось декоративне та красиве, як, до прикладу, сакури. Бо їх навіть комахи не запилюють, оскільки вони декоративні.

Я веду до того, що умовні сакури та англійський газон – це не те середовище, де зможуть жити комахи та птахи. Має бути якомога більше різноманіття та якомога більш природних видів, притаманних нашій території. Також слід залишати якісь хащі та зарості некошеної трави. Не все треба косити та не потрібно видувати все листя тими дуйками. Слід залишати діляночки, які природно захаращенні. І ця захаращеність не є чимось поганим.

Насправді це класно, тому що це ті наші джунглі та наша оаза. Там будуть жити пташки, які роблять гнізда не лише високо на деревах. Адже є пташки, які роблять гнізда у кущах, на землі, як-от, різні види кропивʼянок, вівчариків, вільшанки, берестянки та багато інших. І їм також треба, щоб на тій землі було затишне та безпечне місце, а не якийсь англійський газон, де постійно бігають собаки. Тобто ми можемо ті модифіковані середовища зробити ще більш сприятливими для птахів.

Ганна Кузьо птахи цікаві факти із життя птахів
Люди модифікують водойми, і переважно роблять це так, що природі не залишається місця, – Ганна Кузьо / Фото надано Ганною Кузьо

Нещодавно Петро Катеринич, доктор філософії та любитель птахів, розповідав, що під час міграції птахи можуть буквально спалювати свої органи. Ви казали, що це дуже виснажливий процес. Але чи не є це, так би мовити, поетичним перебільшення?

Дивіться, як узагалі відбувається підготовка до міграції у дальніх мігрантів, тобто тих птахів, що мають летіти просто у тропіки? У них починається дуже важлива підготовка вже наприкінці літа, коли починається зменшення світлового дня. У цих птахів змінюються певні гормони та поведінка, і вони починають більше їсти. У багатьох зникає відчуття насиченості та вони буквально жирують – це такий науковий термін "жирують".

Жирування – це коли постійно пташка їсть та у неї немає відчуття насичення. Їй потрібно назбирати внутрішні запаси, тому що потім вона буде летіти кілька днів і не буде можливості поїсти. І цей жировий запас – це як паливо, тобто фактично вона впродовж місяця заправляється: їсти, їсти і їсти. Птах, який накопичив достатньо жиру, більше тяжіє до перельоту, адже змінюється гормональний рівень в організмі. Це конкретно повʼязане із гормоном греліном, який регулює відчуття насичення, а виробляє його підшлункова залоза. У птахів із більшою кількістю жирових накопичень в організмі рівень греліну в крові був вищим, ніж у їхніх більш худих особин. Це підтвердило чіткий зв'язок між рівнем гормонів і фізичним станом птахів.

І теж успішність міграції залежить від умов на передміграційному місці, а також від місць зупинок під час перельоту. Якщо ми там повинищуємо усі очерети та застосуємо інсектициди, то буде менше комах, і птахи вже не так успішно зможуть підготуватися до важкого перельоту та пройти його.

У процесі перельоту ці жирові запаси розщеплюються. Навіть, якщо пташка набрала половину своєї ваги, – вона це все спалює.

Ми знаємо, що є крейсерська висота польоту літаків. А на які висоти, як правило, підіймаються птахи. Яка може бути максимальна?

Сьогодні є багато досліджень на цю тему, оскільки на птахів чіпляють передавачі, і є можливість усе це простежити. Зокрема, у 2013 році науковці з'ясували, що гуска гірська може піднятися на понад 8 тисяч метрів. Ці птахи літають високо у горах Гімалаїв і Тибету, тому їх помічають на висотах у понад 5 тисяч метрів. Сьогодні це рекорд. Щоправда, більшість інших птахів летить на значно нижчій висоті.

Раніше ж були припущення та ми у книжках читали одне, але зараз ці всі дані змінилися. Наприклад, є така пташка – баранець великий. Це рідкісний кулик. Він мало де гніздиться та тепер ще менше через осушення та кліматичні зміни його біотопів. Сьогодні цю пташку можна зустріти в Україні, Білорусі та Польщі.

Тож, баранців досліджують і на них чіпляють передавачі. Завжди у літературі була інформація, що цей кулик летить низько, мігрує низько над землею та на великі висоти не підіймається. Але коли дослідники вчепили на нього передавач, то побачили, що птах підійнявся на значну висоту – і може летіти на висоті від 4 до 8 кілометрів зі швидкістю в середньому 90 кілометрів на годину До того ж він летів зі значною швидкістю та безперестанку. І ось бачимо, що у книжках раніше була одна інформація, а насправді все не так.


Птахи перелітні птахи на яку максимальну висоту можуть підійматися птахи
На яку максимальну висоту можуть підійматися птахи / Інфографіка The MegaRhyme Dictionary

Мушу зачепити цю тему. Згадав, як узимку у Чернівцях виявили цих зелененьких папужок. А я пам'ятаю, що я їх бачив у Афінах. І у мене виникло запитання: як вони сюди потрапили?

Ці папужки (Крамера, – 24 Канал) потрапили у Європу як втікачі з кліток. Вони спочатку почали поширюватися у частинах Європи з теплішим кліматом, і їх там дуже багато. Зараз вони вже осіли, розмножуються, знайшли собі екологічну нішу та почали розширювати свій ареал. Вони ж живуть у дуплах і, до речі, добре переносять негоду. Навіть можуть витримувати морози.

Насправді проблема із цими птахами полягає у тому, що вони природно не були тут у Європі. А тепер конкурують з дуплогнізниками, такими як синицеві птахи, повзики, шпаки, мухоловки та багатьма іншими, які у нашій природі живуть. А оскільки це великий і сильний птах, то він їх витісняє – там, де багато цих папуг, страждають природні види дуплогнізників.

І так цей папуга, папуга Крамера, став інвазійним видом. Тобто він потрапив сюди не природним шляхом, а тому що десь утік із клітки. Ба більше, він добре осів і ще й почав створювати проблеми місцевим видам.

До слова, у Чернівцях їх реєструють уже не перший рік. Там вони навіть успішно гніздувалися та, ймовірно, все йде до того, що їх ставатиме все більше й вони з'являтимуться у більшій кількості місць. Та цей процес триватиме не 5 років, а набагато більше.

Тобто минулого року там було успішне гніздування. А ось цього завалилося від вітру дерево, і вже не було успішного гніздування. Однак це не має глобально вплинути на них. Зараз відбувається розширення популяції, і його не зупинити. Хіба станеться якась ще більша глобальна зміна клімату. Але, в принципі, ті кліматичні зміни, які зараз відбуваються, навпаки, сприяють поширенню цього папуги. Тому є ймовірність, що в Україні вони почнуть жити не лише у Чернівцях, а і з'являтимуться в інших містах.

Ми вже частково зачепили цю тему, коли Ви розповідали про баранців великих: раніше думали, що вони можуть летіти низько, а виявилося, що вони ще й долають великі відстані. Тож, можливо, згадаєте ще якісь теорії про міграцію, які зараз видаються фантастичними, однак раніше говорили, що саме так воно і є.

Про баранців тут не зовсім міф. Радше раніше не було можливості все дослідити. Точно знали, що вони можуть летіти далеко, а ось як вони летять своїм маршрутом – ні.

Щодо міфів, то колись думали, що птахи перелітають на Місяць. І це були ціла наукова теорія та її публікували у наукових журналах. Зокрема, таку версію у XVII столітті висунув англійський учений Чарльз Мортон.

Арістотель, зі свого боку, запропонував дві теорії. Перша: птахи впадають у зимову сплячку. Ластівки, до прикладу, загортаються у глиняні кульки й занурюються на дно боліт. Друга напрочуд екзотична: птахи просто перетворюються на інші види. Горихвістки стають вільшанками, садові кропив'янки (літній птах у Греції) – чорноголовими (частково зимує). Логіка проста – одні птахи зникають саме тоді, коли з'являються інші.

Розуміння, що птахи відлітають далеко на зимівлю, почало з'являтися у XIX столітті – якраз після того випадку з лелекою зі списом у шиї. Також на це розуміння вплинули часи географічних відкриттів. Все більше європейців почали з'являтися на різних континентах, а разом із ними й більше спостережень за різними птахами.

Насправді з великими птахами простіше. До прикладу, лелеку ти можеш побачити десь в Африці, і одразу зрозуміти, що це лелека. А дрібну пташку вже важче побачити. Це як невидимі птахи, що у якийсь момент з'являються у нас.

До прикладу, серпокрильців учора ще не було, а сьогодні вже є. Але серпокрильців принаймні у небі можна побачити. А є птахи, які живуть у кущах і мігрують по тих самих кущах від дерева до дерева. Спостерігаючи за їхньою міграцією, ти лише відзначаєш, що їх стало більше.

Навіть можна зрозуміти, що птахи рухаються у якийсь бік, роблять проліт. А для людей, які не знають, що таке міграція, – це просто птахи з'явилися. Їх не було деякий час, і вони "з'явилися".

Які раніше існували міфи про міграцію птахів: дивіться відео