3 
Ця подія стала безпрецедентним вибухом козацького популізму, де елітарні інтриги розбилися об гнів розлюченого натовпу. 24 Канал розповість про все це докладніше.
Дивіться також Козацький велетень і королівська зрада за лимони: чому у Львові стратили Івана Підкову
Чому дешеві обіцянки Брюховецького допомогли йому стати гетьманом?
Понад 40 тисяч озброєних козаків та селян зібралися 27 червня 1663 року на околицях фортеці Ніжин, перетворивши традиційні вибори гетьмана на справжній політичний трилер. Ця подія увійшла в історію як Чорна рада – від слова "чернь", тобто найбідніші верстви населення (селяни, міщани, незаможні козаки), які вперше взяли участь у події такого штибу. Але також і тому, що стала вона чорною сторінкою нашої історії.
Поки чинний наказний гетьман Яким Сомко та його соратник ніжинський полковник Василь Золотаренко намагалися зберегти владу військової еліти, натовп вимагав радикальних змін та обіцяного зниження податків. Річ у тім, що боротьба за гетьманську булаву розгорталася на тлі глибокої кризи після смерті Богдана Хмельницького.
Найцікавіше про Чорну раду та тодішні історичні перипетії: дивіться відео neistoryk
Сомко та Золотаренко представляли інтереси заможної старшини, яка прагнула обмежити вплив Москви та об'єднати Україну по обидва боки Дніпра. Проте їхній опонент, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький, виявився геніальним демагогом. Він зробив ставку на найбідніші верстви, вдався до прямого підкупу, а ще й обіцяв їм золоті гори.
Що саме? Радикальне зниження податків, обмеження привілеїв старшини та пряме заступництво московського царя Олексія I Михайловича. Останній, звісно, радо підтримав кандидатуру Брюховецького, сподіваючись перетворити його на слухняну маріонетку для посилення свого впливу на Лівобережжі.
Чим закінчилася кривава розв'язка на ніжинському полі?
Самі вибори швидко перетворилися на хаос та насильство. Коли пристрасті розпалилися до межі кривавого бунту, прихильники Брюховецького просто змели опонентів чисельною перевагою. Зрозумівши, що програють, Сомко та Золотаренко, як би це не звучало парадоксально, спробували знайти порятунок у московських воєвод, які спостерігали за процесом.
Проте царські чиновники цинічно видали їх новообраному гетьману. Брюховецький не забарився з розправою – суперників негайно кинули за ґрати, а вже 28 вересня 1663 року їх стратили у місті Борзна. Це був не просто політичний реванш, а початок тотальної зачистки козацької еліти.
Чорна рада 1663 та історія популізму і зради Івана Брюховецького: дивіться докладне відео gomin_vikiv
Та і це навіть не всі наслідки. Здобувши омріяну булаву, Брюховецький швидко забув про свої обіцянки бідноті. Замість зниження податків він підписав ганебні Московські статті 1665 року, які фактично позбавили Гетьманщину автономії. За це зрадник отримав від царя титул боярина, величезні земельні володіння та руку княжни Дарії Долгорукої.
Зверніть увагу: деякі історики визнають дії Івана Брюховецького як вимушені у складних геополітичних реаліях епохи Руїни. Мовляв, йому доводилося маневрувати між Москвою, Польщею та Османами, коли Україна була розколота на Правобережжя та Лівобережжя. Хай там як, та фінал цих маневрів виявився вкрай невтішним.
Ясна річ, за таких обставин народна любов швидко перетворилася на лють. У 1668 році, намагаючись врятувати своє життя та репутацію, гетьман оголосив про розрив із Москвою та підняв антиросійське повстання. Але це не змінило його долю – розлючений козацький натовп у селі Будищі буквально розірвав Брюховецького, прикувавши до гармати та забивши до смерті.