Феї – це жорстокі та небезпечні створіння, які зваблюють людей. Про це повідомляє BBC.
До теми Їх боялися наші предки: хто такі мавки та водяники й де їх можна зустріти
Якими насправді є феї?
Феї – складні та небезпечні істоти. Саме такими спочатку вони були й у фольклорі. За словами авторки нової книги "Феї: історія" Френсіс Янг, згідно з давньою традицією, феї – це жінки або чоловіки, які зваблювали людей. Ймовірно, найвідомішим прикладом є історія про Там Ліна.
Зустрічайте місяць із призами! У матеріалах Смачно 24 знайдіть 5 клікабельних баночок соусу й вигравайте смачні та корисні подарунки, серед яких – мультипіч Tefal. Розіграш триває із 7 квітня до 6 травня.
У цій старовинній шотландській баладі 1540-х років жінка, на ім'я Джанет, зриває троянду в лісі Картерхо та зустрічається з гарним юнаком, на ім'я Там Лін. Пізніше вона дізнається, що вагітна, та знову шукає Там Ліна. Він каже їй, що його тримає в полоні Королева фей, але Джанет може повернути його, якщо виконуватиме вказівки. У деяких версіях їй доводиться міцно тримати його в обіймах, поки феї перетворюють його на різних істот. Традиційне уявлення чоловіка, який рятує дівчину, тут перевернуте.
Янг додає, що такі сюжети існують далеко за межами Великої Британії та Ірландії. Зокрема, у скандинавських легендах є скогсро. Це лісова фея чи дух, що з'являється у лісі в образі спокусливої жінки, але якщо придивитися уважніше, можна побачити, що в неї копита корови.
Келлі Фіцджеральд, керівник Школи ірландських і кельтських досліджень в Університетському коледжі Дубліна, наводить ще один приклад. Це казки з графства Донегол про принцесу, яка виходить заміж за чоловіка. Мачуха перетворила його на бика, але інші чари дозволяють йому знову перетворитися на чоловіка вночі, коли він лягає до ліжка принцеси.
Відлуння цього сюжету можна побачити у п'єсі Шекспіра "Сон літньої ночі", написаній у середині 1590-х років. У ній розповідається про Титанію – королеву фей, яка під дією чар закохується у ткача, на ім'я Боттом. Пустотливий і часом жорстокий помічник короля фей Пак перетворює його голову на ослячу.
Сцена із "Сону літньої ночі" Вільяма Шекспіра / Картина Едвіна Лендсіра
Феї – це занепалі янголи чи боги?
Дискусія про те, ким насправді є феї – занепалими янголами, напівбогами чи духами людей – триває й досі, і дехто вбачає їхні витоки у таких постатях, як Ліліт.
Її образ, імовірно, має месопотамське походження та запозичений у деяких юдейських фольклорних сюжетах. До прикладу, Ліліт зображують першою дружиною Адама, яку вигнали з Едему після того, як вона зажадала рівності з ним. Також відомо, що вона часто зваблює чоловіків, щоб завагітніти, однак робить це, коли ті сплять.
Ліліт часто пов'язують з Ламією – персонажем грецької міфології. Ламія також зваблює чоловіків і, як і Ліліт, викрадає немовлят, – поведінка, характерна для фей.
Коли феї почали змінюватися?
Важко точно визначити, коли та чому феї почали змінюватися – від примхливих і лякливих істот фольклору до тих яскравих і доброзичливих чарівниць, якими ми їх бачимо сьогодні.
Як зазначають автори книжки "Чарівний народ: британські та ірландські феї від 500 року нашої ери до сьогодення" Саймон Янг і Кері Гоулбрук, перші крила у фей з'являються лише наприкінці XVIII століття на картинах. Щоправда, це було вигадкою групи британських художників, а не елементом традиційного фольклору.
Минуло ще 70 років, перш ніж крила фей почали згадувати й у казках. І ще через 50 років почали з'являтися перші твердження, що люди бачили фей із крилами.
Саймон Янг і Кері Гоулбрук додають, що віра у фей зменшилася із середини XIX століття з настанням індустріальної епохи. Можливо, це результат урбанізації та занепаду сільських місцевостей, яким надавав перевагу цей чарівний народець. А, можливо, віру у фей похитнув розвиток наукових знань і скептицизму щодо народних забобонів. Можливо, зникненню фей також сприяло зростання дитячої смертності.
У певному сенсі фея Дінь-Дінь із "Пітера Пена" Джеймса Баррі уособлює одночасно й старі традиції, і нові: вона фізично нагадує милу фею, проте є хаотичною та жорстокою.
Не вигадка з мультфільмів: хто такі русалки?
Русалки – це загадкові морські істоти, які століттями залишаються частиною легенд і переказів у різних народів. Їх зазвичай описують як обережних і відсторонених від людей створінь, навколо яких завжди було багато таємниць.
Упродовж багатьох років легенди про русалок змінювалися, набували нових деталей і звучали по-різному в різних країнах. Дехто й нині вірить, що біля моря вночі можна почути дивний спів або помітити постать, яка швидко зникає у воді під місячним світлом.
Русалку найчастіше описують як істоту із жіночою верхньою частиною тіла та риб’ячим хвостом замість ніг. Хоча сучасна культура часто подає цей образ у романтизованому вигляді, у різних традиціях зовнішність русалки могла помітно відрізнятися.
Більше про те, хто такі русалки насправді та чому легенда живе досі, – у матеріалі 24 Каналу.