Такі постаті з’являються і в слов’янських переказах, і в грецьких міфах, і в індійських ведах, про що пише "Стара правда". Виникає просте запитання – це лише фантазія чи давній спосіб пояснити те, що колись здавалося людям надто великим, щоб умістити в звичайну історію.
Цікаво Смерть після розкопок гробниці: чи справді існує прокляття фараона
Які міфи про велетнів відомі у світі?
У давньоруській пам’ятці "Слово о полку Ігоревім" згадується, що знаменитий співець Київської Русі Боян був онуком бога Велеса. За легендами, саме Велес вважався батьком усіх велетнів – велетів або волотів. Не випадково слово "велий" колись означало "великий" або "здоровенний".
В народних уявленнях Велес був покровителем людей, яких природа наділила великим зростом і силою. Самого бога уявляли як сильного молодого чоловіка, вдягненого у звірячі шкури. Його одяг підперізував широкий пояс – "черес". До нього був прикріплений шкіряний гаманець – "каліта". У чересі, за віруваннями, зберігалися духовні багатства, а в каліті – мирські. Історії про велетнів зустрічаються у міфах багатьох народів. У цих легендах їх зазвичай описують як надзвичайно сильних і могутніх істот, інколи навіть людожерів, які здатні змінювати вигляд землі.
Неймовірні легенди / Фото Unsplash
У скандинавських переказах згадують йотнар – морозних велетнів, у грецькій міфології говорять про гігантів, а в китайських легендах з’являється велетень Куафу, що після своєї смерті перетворився на гірський хребет. Часто такі оповіді будуються на контрасті – маленькі, але кмітливі люди зрештою перемагають величезних супротивників.
Саме так діє, наприклад, герой казок Джек, якого знають як вбивцю велетнів. У скандинавських міфах йотнар з’явилися ще до богів. Їх зображували могутніми істотами, які уособлювали первісні стихії та сили хаосу, але водночас могли бути мудрими.
У грецькій традиції велетні – гіганти – вважалися дітьми Геї, тобто самої Землі. За легендами, вони вступили у велике протистояння з олімпійськими богами, відоме як Гігантомахія. Деякі з них, зокрема Алкіоней, залишалися безсмертними доти, доки перебували на рідній землі.
Ірландські легенди розповідають про фоморів – расу велетенських і часто страхітливих створінь, які, за переказами, колись тримали у страху ранню Ірландію. У грецьких міфах згадуються також циклопи – одноокі велетні, що жили у печерах. Один із найвідоміших серед них – Поліфем, який нападав на мандрівників і поїдав їх. У китайських легендах фігурує велетень Куафу. За переказом, він намагався наздогнати сонце, але загинув від спраги. Після його смерті тіло перетворилося на гірський хребет.
Японські міфи також зберегли образ велетня – Дайдаработчі. Йому приписують створення окремих гір та озер, адже його кроки нібито змінювали сам рельєф землі.
Чому майже кожен народ має своїх велетнів?
Історії про велетнів зустрічаються у міфах багатьох народів. У цих легендах їх зазвичай описують як надзвичайно сильних і могутніх істот, інколи навіть людожерів, які здатні змінювати вигляд землі. Їх зображували могутніми істотами, які уособлювали первісні стихії та сили хаосу, але водночас могли бути мудрими.
У багатьох культурах велетні прив’язані до конкретних скель, проваль, валунів, річок. Якщо місце виглядає незвично, отже там міг жити хтось міфічний, пише Reddit. До появи палеонтології великі кістки сприймали як очевидний доказ: колись існували гігантські істоти. Іноді їх прямо називали кістками велетнів.
Дослідники показують, що в античних і пізніших текстах є приклади, коли великі рештки тварин (або викопні кістки) інтерпретували як останки міфологічних гігантів. Люди завжди любили міфічні перебільшення. Зустріч із незнайомими племенами, різниця в зрості, обладунках, манері воювати, навіть банальна темрява й страх у лісі – усе це легко перетворюється на оповідь. Усна традиція любить гіперболу, бо так історія живе довше. У слов’янських переказах, у північних сагах, у грецьких міфах, у давніх текстах Південної Азії – пояснити незрозуміле через образ, який неможливо ігнорувати.
Що цікавого дізнатися?
Прокляття фараона оповите багатьма загадками та навіть наробило чимало лиха.
А на клавіатурі кожного лептопа є маленька підказка для зручності "сліпого" набору.