Що це за ритуали та чому вони так шокують. Про це розповість 24 Канал з посиланням на Medium і History Snob.
До теми Від святкувань до 7 років жалоби: як різні культури сприймають смерть
Які існували дивні культурні ритуали?
Церемонія кровопускання у племені мая
Стародавні мая вірили, що кров – це найвищий дар богам. Королі та королеви проколювали собі язики, вуха або навіть геніталії, дозволяючи крові капати на папір, який потім спалювали, щоб принести свою жертву небесам. Вони приймали не просто біль, а прославляли його як доказ відданості.
Людські жертвопринесення ацтеків
Ацтеки вірили, що богу сонця завжди потрібна їжа – людські серця. Військовополонених вели на вершини храмових пірамід, укладали на кам'яні плити, і їхні серця, які тоді ще билися, виривали на очах у всіх. Такі дійства відбувалися щодня.
Жертвопринесення дітей у інків, або Капакоча
Щоб ушанувати гірських богів, інки приносили в жертву дітей у ритуалах, які називаються Капакоча. Дітям, вибраним за їхню красу та чистоту, давали чичу (ферментований напій), щоб притупити їхні почуття, перш ніж їх живцем ховали високо в Андах, зберігаючи у льоду протягом століть.
Кельтський культ голови
Кельти відчували дивний потяг до людських голів, вірячи, що в них є душа. Воїни брали голови ворогів як трофеї, виставляли їх на жердинах або навіть закопували у священних місцях як піднесення богам.
Скіфський ритуал з канабісом
Кочові скіфи кидали насіння конопель на розпечене каміння всередині наметів і вдихали дим, доки не починали кричати та перебувати в екстазі. Цей ритуал був не просто для задоволення – він мав за мету наблизити їх до світу духів.
Церемонія вознесіння у Папуа-Новій Гвінеї
У народу Форе існував давній ритуал, що включав поїдання останків померлих родичів. Вважали, що ця практика надає їм почесті та сприяє передачі їхньої духовної сутності живим. Однак цей ритуал призвів до поширення куру – пріонної хвороби, схожої на коров'ячий сказ.
Племена мисливців за головами на Борнео
Для деяких племен відрубування голови ворогові символізувало хоробрість і захист. Це жахливий трофей, але в їхньому суспільстві це був знак соціального статусу.
Традиція відрізання пальців у племені Дані
У племені Дані, що проживає в центральному нагір'ї Індонезії, горе набувало фізичної форми. Під час жалоби жінки цього племені відрізали собі частини пальців. Це служило наочним зображенням скорботи, нагадуючи всім, що горе залишає незабутній слід.
Рукавички від мурах-кулеметників у Бразилії
У цього племені обряд ініціації у доросле життя полягав у тому, щоб одягнути на руки рукавички, наповнені мурахами-кулеметниками. Вважають, що укус цих комах є одним із найболючіших на землі. Навіть після зняття рукавичок біль тривав понад двадцять чотири години, а учасники обряду продовжували тремтіти.
Самомуміфікація в Японії
У деяких буддійських сектах ченці робили Сокусінбуцу – ритуал, який полягав у тому, що вони протягом кількох років відмовлялися від їжі та води, щоб перетворитися на живих мумій. Коли весь жир з їхніх тіл спалювався – їх поміщали живими до невеликої гробниці, а опісля її запечатували.
Кого боялися предки українців?
У давнину люди зовсім інакше розуміли світ і природні явища. Аби все це пояснити – вони звертались до релігійно-міфологічного осмислення.
Серед найвідоміших персонажів українського фольклору – мавки та водяники.
Мавка, або нявка, також їх називають лісовими русалками. Це казкова лісова істота в образі молодої дівчини. Вони ходили босоніж голими або в напівпрозорих сорочках. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць і дівчаток, померлих без хрещення. Вони мають у собі велику тугу за справжнім коханням, і, спокушуючи чоловіків, намагаються пригасити ту журбу.
А водяник походить від самого чорта, подібний до діда з довгою бородою, проте має й хвіст. Він володар всіх водоймищ, старший над усіма русалками, а риби – то його худоба.
Докладніше про мавок і водяників читайте в матеріалі 24 Каналу.