В Україні стався "маленький Чорнобиль" задовго до трагедії на ЧАЕС: загинули цілі родини

У 1981 році у Краматорську в одній з квартир у нещодавно побудованому будинку раптом почали хворіти та помирати люди. А все через загублену ампулу із Цезієм-137. Докладніше про радіоактивний будинок у Краматорську – розповість 24 Канал.  

До теми Останнє весілля у Чорнобилі: історія пари, яка одружилася на тлі ядерної катастрофи

Які були передумови до трагедії? 

Наприкінці 70-х років СРСР активно готувався до Олімпіади-80. Стосувалося це і будівництва, зокрема житла. Як підкреслюють у Чорнобильському інституті досліджень і розвитку, радянській владі "потрібно було всьому світу втерти носа та показати, як країна дбає про радянську людину, як дає їй некомунальні бараки, а сучасне, комфортне житло". 

Тож наприкінці 1970-х році у Каранському кар'єрі на Донеччині брали підвищені соцзобов'язання: дати країни щебеню, хоч і мілкого, але щоб його було багато. У підсумку будинки почали з'являтися цілими вулицями, а міста – кварталами. 

А ви знали, що на 24 Каналі триває місяць подарунків? Знайдіть 5 клікабельних соусів у матеріалах Смачно 24 та долучайтеся до розіграшу призів. Щодня вигравайте набори соусів від партнера та інші класні подарунки. А 6 травня розіграємо головний приз – мультипіч Tefal. 

І у Каранському кар'єрі, як і на будь-якому підприємстві того часу, панував аврал. А коли керівництво вимагає відвантажувати вагони зі щебенем на завод з виробництва бетону "на вчора", то голова йде обертом і у робітників, і у бригадирів. Як наслідок, у такій виробничій метушні загубилась маленька капсула із Цезієм 137, яка стояла у радіоізотопному рівнемірі.  

Дивіться фрагмент наукового фільму 1978 року про масштабне будівництво в СРСР

Старше покоління чуло про ці ГОСТи, правила, як воно мало бути. І правила поводження з радіоактивними матеріалами вимагали від керівництва кар'єру зафіксувати втрату та не знати спокою, доки ампула не буде знайдена. Але чиновники вирішили приховати втрату, щоб уникнути перевірок і наслідків, 
– підкреслює медійник Олексій Ковжун. 

Він додає, що це було у кращих традиціях "совка", оскільки чиновники вирішили не заморочуватися з пошуками. Адже треба було для цього закривати кар'єр і казати про це начальству. 

Зупиняти виробництво означало "покласти партквиток" на стіл, пояснюють у Чорнобильському інституті. Тому "на гору" доповіли, що  радіоактивне джерело шукали, але не знайшли. Втрату списали та взяли для роботи на складі інший прилад.

Як халатність вбила цілі родини? 

У той час, як у Москві помпезно відкривали Олімпіаду, у Краматорську також відбулася знаменна подія. У будинок №7 на колишній вулиці Гвардійців-кантемирівців (нині це вулиця Марії Приймаченко) заселяються щасливі родини. Житло на ті часи та за радянськими критеріями було доволі комфортним – новий панельний будинок, ліфт, центральне водопостачання та гаряча вода. 

Одна за рік тут стається трагедія. Від лейкозу помирає 18-річна дівчина – згоріла за кілька місяців. А ще за рік ця ж хвороба забирає її 16-річного брата, а невдовзі й маму. У місті поповзли чутки "про недобру квартиру". Однак лікарі все списали на генетику. І міськвиконком дає ключі від квартири іншій родині.

Але у 1987 році тут знову смерть і знову хлопець підліток помирає від лейкозу. А його молодшого брата у важкому стані доправляють до лікарні. За словами журналіста Дениса Казанського, хворіли та вмирали також мешканці сусідніх квартир. Здебільшого це були молоді люди, і смертність них здавалася досить аномальною.

Домогтися справедливості вирішив батько останнього померлого хлопчика. Він знав історії попередніх мешканців, тож почав стукатися у різні інстанції, аби провели розслідування. І його провели, але аж у 1989 році – 8 років потому після перших смертей. 

Зрештою до квартири приходять спеціалісти санепідемстанції з дозиметром і тікають у паніці. Адже у кімнаті, де діти згорали один за одним, рівень радіації був захмарним. За розповідями, там висів на стіні килим, і його фарби просто вигоріли від такого опромінення. Ба більше, у суміжній квартирі за стіною та поверхом вище рівень теж був високим. Тож мешканців терміново відселяють. 

Дозиметристи визначили, що потужне гамма-випромінювання йде зі стіни. Радіоактивну ділянку стіни вирізали та повезли до Київського інституту ядерних досліджень. Там витягли  капсулу із Цезієм 137. За її номером встановили, що це саме та загублена капсула у Каранському кар'єрі. 

Згодом міські газети написали, що загалом за період з 1981 по 1989 роки від радіації у будинку №7 померли шість мешканців, четверо з яких були неповнолітніми. Ще 17 осіб отримали дози опромінення та були визнані постраждалими.

Хоча мешканці того будинку й вимагали, щоб їй дали квартири в іншому місці, але переселяти ніхто нікого переселяти не став. Навіть навпаки – після проведеної дезактивації люди повернулися до своїх квартир. З часом і рівень радіації став природним. Той самий будинок №7 існує в Краматорську і досі.

Той самий будинок у Краматорську, де сталася трагедія через радіацію / Фото ArtemKo/Wikimapia

Що таке Цезій-137 і чим він небезпечний? 

Це радіоактивний ізотоп цезію, який є джерелом бетавипромінювання. Він також випромінює гамма-кванти. Період його напіврозпаду становить 30 років

Цезій-137 – один із головних компонентів радіоактивного забруднення біосфери. Міститься у радіоактивних викидах і відходах заводів і атомних електростанцій.

Він інтенсивно сорбується грунтом і донними відкладеннями. У воді міститься переважно у вигляді іонів. Також міститься у рослинах і організмах тварин і людей. 

Коефіцієнт накопичення Цезію-137 найвищий у прісноводих водоростей і арктичних наземних рослин, особливо лишайників. Активно накопичується у грибах. Зокрема маслюки, моховики, польські гриби вважають "акумуляторами" радіоцезію. Серед тварини найбільший коефіцієнт у північних оленів і північноамериканських водоплавних птахів.

Потрапляючи в організм з їжею, він швидко всмоктується у кров. У організмі тварин накопичується здебільшого у м'язах та печінці.

Дивіться відео про вплив Цезію-137 на організм людини 

Цезій-137 у значних кількостях потрапив в атмосферу після проведення ядерних випробувань у повітряні, зокрема після аварій на Чорнобильській АЕС і заводі Віндскейл. Після Чорнобильської аварії, у результаті якої радіоактивна хмара накрила більшу частину території Європи, Європейська Комісія прийняла нові, більш жорсткі заходи контролю над рівнем вмісту цезію у питній воді та харчових продуктах, повідомляє Загальний багатомовний екологічний тезаурус. 

Які відомі випадки у світі, коли люди заражалися Цезієм-137? 

• У 1949 – 1956 роках викиди радіоактивних речовин заводом "Радянський Маяк", що займався виготовленням плутонію, забруднили річку Теча різноманітними нуклідами, зокрема Цезієм-137. У результаті постраждали вагітні жінки та матері, які згодом мали народжувати дітей. Хоча влада все спростовувала, повідомляє Українська тератологічна інформаційна система.
• У 1987 році у Гоянії (Бразилія) грабіжники з покинутої лікарні викрали стару установка для телетерапії, яка  містила Цезій-137. Вони хотіли її здати як металобрухт. Установку розібрали, і радіація поширилася між людьми у громаді. У результаті багато людей захворіли та ще 4 загинули внаслідок радіаційного отруєння. У них вплив цезію був помітним на шкірі й у дихальних шляхах.
• У 1997 році кілька солдатів у Грузії поскаржилися на хворобливі симптоми – виявилося, що вони отримали радіаційне отруєння й опіки. Причину одразу ж знайшли – це були таблетки Цезію-137 у кишені старої військової куртки, забутої після розпаду СРСР. Радіоактивне випромінювання таблетки було в 130 тисяч разів більшим за норму на відстані в один метр до неї.

Будинок-убивця у Краматорську: дивіться відео 

Як після ЧАЕС у СРСР перекладали провину на українців? 

У ніч проти 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції вибухнув четвертий енергоблок. І вже у перші години після аварії радянська система почала діяти не лише як аварійний штаб, а і як каральний механізм: паралельно з ліквідацією наслідків шукали тих, кого можна було б оголосити причетними до "диверсії". 

У Москві не хотіли визнавати, що аварія могла статися через технічні прорахунки, помилки в управлінні та небезпечний експеримент, проведений тієї ночі перед плановим ремонтом реактора. Тому серед перших версій серйозно розглядали участь іноземних спецслужб, а також можливий слід українських націоналістичних організацій. 

Реальні масштаби трагедії при цьому приховували навіть від власного населення. Перші офіційні повідомлення були максимально стислими: без згадки про потужний викид радіації, без пояснення, що місто Прип’ять уже евакуйовують, а рівень забруднення стрімко зростає. 

Докладніше про те, як СРСР шукав український слід у вибуху на ЧАЕС – у матеріалі 24 Каналу.