Загинув під Львовом, але доля тіла залишалася невідомою: де похований Роман Шухевич

Існує кілька версій, де могила головного провідника УПА, однак фактично вже майже 76 років його місце поховання залишається невідомим. Докладніше розповість 24 Канал. 

До теми Нас не спинити, – Садовий сказав, на якому етапі відбудова музею Шухевича після атаки БпЛА

Як загинув Роман Шухевич? 

Радянські спецслужби НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) і МГБ (Міністерство державної безпеки) протягом рекордного часу – понад 7 років – полювали за Романом Шухевичем. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів – у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Також кілька разів ширилися чутки про його загибель, але усі вони не справджувалися, пише Український інститут національної пам'яті. 

Однак у березні 1950 року емґебістам усе ж вдалося провести операцію щодо Шухевича. Посприяв цьому арешт 2 числа зв'язкової головного командира УПА Дарії Гусяк. Сам Шухевич, запідозривши небезпеку, готувався перебратися з будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го. Якраз 5 березня планував він переїхати до Львова, де були дві конспіративні квартири. 

Але зранку того дня у Білогорщі емгебісти тісним кільцем оточили будинок Шухевича та кілька сусідніх. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал МГБ Павло Судоплатов. А участь у ній брали понад 700 бійців внутрішніх військ. 

Білогорща під Львова, де переховувався Роман Шухевич – зокрема, видно його будинок / Фото взято із сайту "Історична правда" 

Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич убив майора Ревенка, але сам зазнав поранення. Щоб не здаватися живим до рук ворога – він пустив собі кулю у скроню. В офіційному звіті записали, що вбив командира один із сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1 тисячу радянських рублів.

Які події відбувалися далі?

За словами колишнього оперативника Управління МГБ у Львівській області Івана Бабенка, тіло Шухевича доправили до будівлі його відомства. Там медики підготували його до упізнання – ймовірно, забальзамували. В упізнанні брали участь заарештовані учасниками ОУН-УПА та син загиблого Юрко, повідомляє "Історична правда". 

Бабенко стверджував, що тіло залишалося на території Управління протягом 5 – 7 днів. Що було далі – він не знав. Розмова з ним відбулася 12 березня 2004 року. 

До 2004 року існували такі версії щодо подальшої долі Романа Шухевича: 

• нібито його поховали на подвір'ї колишньої тюрми на Лонцького: для перевірки цієї інформації там було навіть проведено археологічну розвідку, але вона не дала жодних результатів;
• лунали чутки про таємне захоронення десь на Янівському кладовищі у Львові;
• також мовилося про традиційне для емгебістів знищення тіла в негашеному вапні;
• говорили навіть про те, що забальзамовану голову командира відправили безпосередньо в Москву до Сталіна: проте за відсутності нових фактів щодо цього питання воно врешті перестало цікавити ЗМІ.

Що сталося у 2004 році?

У тому році радник голови СБУ Олександр Гнап (також учасник боротьби з підпіллям ОУН і УПА) повідомив, що старенький ветеран органів держбезпеки УРСР погодився дати свідчення про події тих років. Це був колишній старший оперуповноважений управління 2-Н МГБ УРСР старший лейтенант Олександр Болдін, який назвав себе учасником спеціальної таємної операції МГБ УРСР зі знищення тіла Романа Шухевича, пише "Україна молода". 

Як розповів Болдін, після операції 5 березня 1950 року тіло Шухевича доставили з Білогорщі до Львова. Там воно перебувало до 9 березня. За його словами, групу оперативних працівників Управління зібрав заступник начальника полковник Іван Шорубалка та поставив перед ними завдання: "вивезти Шухевича за межі Західної України та конспіративно спалити його тіло".

Шорубалка радився з підлеглими, де краще це зробити. На той час єдина добре впорядкована дорога була в напрямку Львів – Рівне – Житомир – Київ, тому спершу вирішили їхати цією дорогою на Житомирщину. Однак Шорубалка запропонував вивезти тіло на територію Хмельниччини, у напрямку Кам'янця-Подільського.

Готувати групу оперативників до поїздки доручили полковнику Кагановичу. Також до справи залучили чотирьох військовослужбовців десятого полку внутрішніх військ МГБ УРСР. Їхали на вантажівці, з накритим брезентом кузовом. У кузов наклали відповідну кількість дров і бочку з бензином. Туди ж мали покласти мертвого Романа Шухевича, загорнутого в тканину. 

Болдін зазначив, що, крім нього, до складу групи входили: 

• майор Іван Підтепа (заступник начальника першого відділення Управління 2-Н МГБ УРСР, у березні 1954-го переведений із МГБ у МВД УРСР, помер, похований у Києві);
• капітан Василь Педченко (старший оперуповноважений Управління 2-Н, помер і похований у 1993 році у Маріуполі);
• старший лейтенант Григорій Конопльов (старший оперуповноважений, у 1954 році переведений в органи міліції).

Водієм легкового авто ГАЗ-67, на якому виїхала група попереду вантажівки, призначили старшину Петра Пономаренка (помер і похований у Києві).

Колишній оперативник МГБ додавав, що перед виїздом зі Львова з групою зустрівся представник МГБ СССР генерал-лейтенант Павло Судоплатов, а також заступник міністра держбезпеки УРСР генерал-лейтенант Віктор Дроздов. Водночас у Львові в оперативній групі МГБ УРСР перебував і тодішній міністр державної безпеки УССР генерал-лейтенант Ковальчук. Болдін наголошував, що "рішення про операцію ухвалювали ці керівники". 

Отже, як переконує Болдін, 9 березня 1950 року вже після виїзду зі Львова вони вирішили їхати в напрямку Тернопіль – райцентр Великі Бірки  – Скалат – Гримайлів і Скала-Подільська, перетнути річку Збруч і виїхати на її лівий берег. 

"Потрібно було підшукати конспіративне місце, щоб запобігти увазі сторонніх людей", – пояснював колишній оперативник. 

Переїхавши Збруч, група повернула ліворуч і виїхали на край молодого ліска, де й вирішили почати кремацію тіла Шухевича. Усю фізичну роботу з розвантажування дров і виносу з машини тіла здійснили військовослужбовці. Тіло поклали на велику купу дров, политих бензином. Оперативники у цей час пильнували, аби це не побачили сторонні люди. 

Все тривало приблизно дві години. Коли вогонь згас і попелище захололо, золу змели на брезент, знесли вниз до Збруча та з мосту кинули в річку. Збруч тоді, мовляв, розлився широко, і з місця кремації виднівся бурхливий потік річки.

Збруч у Скалі-Подільській / Фото io.ua

Болдін зазначав, що вони з Олександром Гнапом розшукали те місце. Мовляв, Гнап дуже наполягав і ще й територію добре знав. Наприкінці березня 2002 року вони вдвох установили на місці спалення хрест, на якому написали роки народження та смерті Романа Шухевича.

Далі у 2005 році у ЗМІ з'явилася низка публікацій, що начебто вдалося знайти місце поховання Романа Шухевича. До річниці "віднайдення" могили головного командира УПА у 2006 році Хмельницька обласна державна адміністрація видала навіть спеціальну книгу-альбом "Нескорені", в якій цей факт вже трактують як незаперечний.

Крім того, у 2006 році представники національно-демократичних партій провели на ймовірному місці поховання кілька урочистих ушанувань. Зокрема, у травні у селі Гуків (на місці "віднайдення") відбувся перший всеукраїнський конкурс патріотичної пісні імені Шухевича. Тут також постав пам’ятник – базальтовий хрест із написом:

На цьому місці 9.03.1950 вознісся на Небо лицарський дух Головного командира УПА, вірного сина українського народу, генерала Романа Шухевича, який загинув 5.03.1950 року під м. Львів у нерівному бою з московсько-більшовицькими ординцями в результаті підлої зради. Друже командир, твоя справа не вмре, не загине.

Хрест на "могилі" Романа Шухевича у селі Гуків на Хмельниччині / Фото взято із сайту "Замки та храми України" 

Що не так з версією Болдіна? 

Болдін вказує, що кремація відбулася 9 березня. Однак іншу версію висунув колишній начальник відділу зовнішнього спостереження Управління МГБ у Львівській області полковник у відставці Кошевський, який брав участь у білогорській операції: стояв в оточенні на відстані п’яти кілометрів від місця подій. За його словами, тіло щонайменше до 10 березня, а може й до 12-го, залишалось на упізнанні у Львові. Водночас Бабенко, окрім розповіді вище, також зауважив цікаву річ: на його думку, Болдін нічого про цю справу не міг знати, оскільки "особистої участі у заходах з ліквідації Шухевича не брав". Також оперативник розповідав, що місце кремації було знайдено у 2002 році, де встановлено хрест. Однак СБУ ще у 2004 була переконана, що жодних слідів місця поховання виявити неможливо.

Окрім свідчень Болдіна, жодних документальних підтверджень версія про місце поховання Шухевича не має. Відшукати документи, які б на 100% підтвердили його заяви, в архіві СБУ журналістам так і не вдалося. Зокрема, у 2004 році вдалося розшукати документи, які могли б висвітлити питання про знищення тіла Шухевича. Виявилося, що збереглися документи про обставини спецоперації 5 березня 1950 року. Однак інформації про знищення тіла в них не було.

Журналістами вдалося знайти кілька наказів МГБ УРСР про заохочення співробітників МГБ УРСР і УМГБ Львівської області – учасників розшуку та ліквідації Романа Шухевича – за виконання якогось особливо важливого завдання. Між свідченнями Болдіна та змістом наказів є розбіжності. Зокрема, у наказі № 0069 не вказано названих Болдіним Подтепу, Педченка та водія Пономаренка. Окрім того, Болдін свідчить про чотирьох оперпрацівників, чотирьох солдатів і одного водія (імовірно, вважав несуттєвим наявність водія машини, на якій їхали солдати).

Спробою підтвердити інформацію ветерана МГБ були пошуки на дні Збруча неподалік від вказаного місця. Вони дали несподіваний результат: 4 і 6 жовтня 2005 року на дні річки було знайдено залишки кісток, які, згідно зі звітом шукачів, були "схожі на людські".

Однак ця знахідка дивна, адже, по-перше, відповідно до свідчень, жодних кісток не мало б залишитися – мовилося винятково про розсипаний у ріці попіл. По-друге, важко уявити, як можна знайти у річці кістки, які мали б пролежати у воді понад п'ятдесят років. Водночас син генерала Юрій Шухевич не визнавав, що останки належать його батькові. Також не було доведено чи спростовано "схожість" кісток на людські, не здійснено необхідної ДНК-експертизи щодо можливої належності цих кісток Романові Шухевичу.

Роман і Юрій Шухевичі / Фото ut.net.ua

Чому так мало інформації про місце поховання Романа Шухевича? 

Перше розслідування щодо місця поховання генерал–хорунжого СБУ організувала на початку 1990-х років. Тоді вдалося з'ясувати, що організацією поховання тіл убитих учасників ОУН(б) займався комендант Управління МҐБ Львівської області Климчик. Подальші пошуки виявили, що до 1991 року він жив у Львові, звідки згодом переїхав до Дніпропетровської області. На жаль, на момент початку розслідування чоловік уже помер.

Також опитали колишніх співробітників УМГБ Львівської області, які могли брати участь у тій операції. Але вони або нічого не знали, або замовчували. Зокрема, вищевказаний Кошевський заявив, що про ліквідацію тіла Шухевича нічого не знає. 

Упродовж 1991 – 2007 років до СБУ надходили десятки запитів і звернень з проханням надати інформацію про місце поховання Романа Шухевича. Однак документів про те, що вчинили з тілом командира УПА, виявити не вдалося. Найважливішим джерелом до історії життя та діяльності головного командира УПА була заведена на нього справа-формуляр у 13 томах. Проте 12 томів були знищені вже в незалежній Україні – у 1997 році. Ймовірно, саме серед них і мав бути документ, який міг розставити всі крапки над "і" у справі місця поховання.

Крім того, з 2007 по 2009 роки СБУ неодноразово зверталася до ФСБ з проханням надати інформацію про місце поховання Шухевича. Відповідний документ точно мав би бути в архіві у Москві. Проте відповідь весь час була однаковою: "документів із теми, що вас цікавить, не знайдено".

Національні герої України лежать у чужій землі Європи, Америки, Росії. Про могили тих, які полягли на рідній землі, ми часто взагалі нічого не знаємо. І це не випадково – їх боялися і після смерті, тож навіть інформація про місця їхнього поховання ретельно приховувалася. Здавалося б, упевнена у своєму вічному існуванні радянська влада насправді знала, що настане мить, коли їх шукатимуть, щоби віддати належну шану, 
– підкреслював колишній голова Українського інституту нацпам'яті Володимир В'ятрович. 

Ще одна загадкова смерть: де поховано Богдана Хмельницького?

Згідно з традиційної версією, Богдана Хмельницького поховали у 1657 році в Іллінській церкві у Суботові, який входить до складу сучасної Черкащини. Однак, за словами істориків, поховати його могли зовсім в іншому місці. 

Зокрема, у 1970 році в Іллінській церкві проводили археологічні розкопки, під час яких було знайдено три пізньосередньовічні поховання. Але вони були безінвентарні, тобто з ними не було залишків одягу, перснів, нічого. З'явилася версія, що ці поховання пограбовані. 

Професор Грабовецький, який був учнем Івана Крип'якевича, розповідав, що тоді виявили три черепа. Перший – це людина віком 60 років, інший – людина віком 40 років і третій – до 30 років. Крип'якевич висунув гіпотезу: перший череп належав Богдану Хмельницькому, а другий – зятю Богдана Хмельницького Данилу Виговському, якого вбили запорожці. А третім був Тимош Хмельницький, який там і був похований.

Однак згодом черепи відправили в інститут Герасимова, де вони загубилися, а рештки тіл, кістки, скелети, які були знайдені, мали б за археологічним звітом перезаховати в Іллінській церкві – там, де їх знайшли.

У 2019 році в Іллінській церкві знову провели дослідження за допомогою сучасного георадарного обладнання. Тоді науковцям вдалося виявити порожнини. Але це міг бути підземний хід чи наслідки від води. Однак тіло Хмельницького там так і не знайшли. 

Докладніше про те, де поховано Богдана Хмельницького, – у матеріалі 24 Каналу.