Робітники копали під труби – і натрапили на дивне: з-під землі дістали три бочки XVII століття
- У норвезькому місті Шієн під час оновлення комунікацій знайшли три добре збережені дубові бочки XVII століття з вапном, що пролежало під землею.
- Ці знахідки, разом із залишками будівельного сміття, дозволяють вченим краще зрозуміти історичне господарське життя міста та методи зберігання будівельних матеріалів.
Іноді найбільш показові археологічні відкриття з’являються там, де спочатку планували лише технічні роботи. Саме під час оновлення міських комунікацій у норвезькому Шієні робітники дістали з ґрунту предмети, які пролежали під землею кілька століть і майже не втратили форми.
Йдеться про три дубові бочки XVII століття, що збереглися настільки добре, що одразу зацікавили археологів, повідомляє Interesting Engineering. Для дослідників це не просто рідкісна знахідка. Це ще один фрагмент повсякденного життя міста, який дозволяє точніше зрозуміти, як у минулому зберігали будівельні матеріали і облаштовували міський простір.
Цікаво Тварина, яку колись втратила Європа: у Яворівському нацпарку народився нащадок тарпана
Що знайшли у Норвегії?
Фахівці вважають, що ці предмети допомагають краще зрозуміти, як у минулому влаштовувалося господарське й будівельне життя одного з найстаріших міст Норвегії. За словами дослідників, усередині бочок виявили вапно – матеріал, який у той час широко використовували в будівництві.
Ймовірно, ємності спеціально закопували в землю, щоб захистити вміст від вологи, морозу та небажаних хімічних реакцій. Саме така практика, на думку археологів, дозволяла довше зберігати вапно в придатному стані. Для XVII століття це мало практичне значення, адже вапно було необхідним для мурування цегли, зміцнення кладки та обробки поверхонь.
Під час подальших розкопок виявилося, що знахідка є лише частиною значно глибшого історичного шару. Чим нижче просувалися археологи, тим більше відкривалося культурних нашарувань, частина яких датована ще IX століттям.
Окрім самих бочок, на їхньому дні та поруч знайшли вапняні брили, а над ними – залишки будівельного сміття. Це дозволило дослідникам припустити, що бочки могли використовувати багаторазово, а згодом використовувати як частину господарського заповнення території.
Ми ніколи раніше не бачили такої колекції добре збережених бочок і були дуже цікаві, для чого вони могли використовуватися,
– зазначила керівниця проєкту Крістіне Одебі Хауган.
Окрему увагу під час робіт також привернули залишки середньовічних споруд і великий пень, знайдений поблизу старої дороги, однак саме дубові бочки стали головною археологічною несподіванкою цього сезону. Для Шієна ці розкопки мають особливе значення, адже це перше масштабне археологічне дослідження в місті з 1970-х років.
Науковці наголошують, що такі знахідки дозволяють буквально побачити, з яких матеріалів і якими способами формувалося міське середовище кілька століть тому.
Які найдивніші археологічні знахідки?
Мережа печер Панга-я-Саїді в Кенії зберегла сліди людської присутності від середнього кам’яного віку і аж до новітніх часів, пише Reader's Digest. Площа головної камери перевищує 93 квадратні метри, тож у ній могли вміститися сотні людей. Імовірно, однією з причин такого тривалого використання цього місця був відносно стабільний клімат у тропічному лісі навколо печер, тоді як інші райони Африки переживали посуху.
Під час досліджень команда виявила великі кам’яні знаряддя найдавніших мешканців, яким приблизно 78 000 років. Пізніше, близько 67 тисяч років тому, тут почали з’являтися вже тонші й спеціалізовані вироби – зокрема наконечники стріл і леза. Саме тому цю пам’ятку вважають однією з найважливіших археологічних знахідок останніх десятиліть. Не менш незвичне відкриття зробили й у Перу.
Антропологиня Соня Гільєн проводила розкопки на стародавньому кладовищі на південь від Ліми, однак серед поховань знайшли не лише людей. Там виявили рештки 43 собак, яких поховали представники культури чірібайя – народу, що існував ще до імперії інків.
Ці тварини, ймовірно, мали для своїх господарів особливу цінність. Їх використовували для випасу лам, ховали на окремих ділянках поруч із людьми, а деяких навіть клали в могили разом із ковдрами та їжею. Завдяки сухому пустельному клімату тіла собак добре збереглися.
Це дало змогу дослідникам побачити їхню схожість із сучасною породою, відомою як чірібайя, або перуанська вівчарка. Тепер науковці намагаються підтвердити цей зв’язок генетично.
Цікаві знахідки
- У Чорнобильській зоні зафіксували небезпечну американську норку.
- А у римських похованнях на грудях померлих знайшли дивний предмет.