У підсумку виконання одного й того ж музичного твору можуть настільки сильно відрізнятися, що фактично змінюють обличчя самої музики. Про це пише ScitechDaily.
Цікаво Хвостатий піаніст дрімає під час репетиції: як кіт Златко став поціновувачем класичної музики
У чому полягала суть дослідження?
У журналі Performance Research: A Journal of the Performing Arts, опублікували дослідження, що аналізує маловідомий фортепіанний твір британської композиторки Етель Сміт, яка жила у Сурреї. Його вона написала у 1800-х роках, і про композицію забули на 120 років. Загадали лише у 1990-х роках.
Коли виконавці почали грати твір знову, у них не було усталених традицій, які могли б служити їм орієнтиром. Не було чітких вказівок щодо темпу, експресії чи динаміки, а також історичних записів, на які можна було б посилатися.
А ви знали, що на 24 Каналі триває місяць подарунків? Знайдіть 5 клікабельних соусів у матеріалах Смачно 24 й долучайтеся до розіграшу призів. Щодня вигравайте набори соусів від партнера та інші класні подарунки. А 6 травня розіграємо головний приз – мультипіч Tefal.
Щоб вивчити реакцію музикантів у цій ситуації, дослідник проаналізував кожен доступний професійний запис цього твору. За допомогою спеціалізованого програмного забезпечення кожна версія була вивчена за тактами. Це потрібно було для відстеження темпу та тонких змін ритму протягом усього виконання.
Музиканти не змогли повторити оригінал: чому так сталося?
Кожен піаніст інтерпретував твір по-своєму, особливо його незакінчений фінал. Деякі виконавці значно сповільнили темп, тоді як інші пришвидшилися. Проте жоден з них не зміг точно повторити оригінал, і навіть ранні сучасні записи не встановили єдиного стандарту інтерпретації.
Автор дослідження та голова факультету музики та медіа в Університеті Суррея доктор Крістофер Вайлі зазначив: коли музиканти починають виконувати подібну партитуру, вони опиняються у безвихідному становищі.
Хоча вона написана в стандартній, загальноприйнятій нотації, немає жодних загальноприйнятих правил, на які можна було б спертися щодо того, як слід виконувати твір. Аналізуючи сучасні записи, я виявив не просто невеликі відмінності в інтерпретації, а різні музичні стилі, що виникають з одних і тих самих нот,
– пояснив дослідник.
Також він зауважив, що така ситуація – творча та захоплива, але водночас тривожна.
Як вирішити проблему, яка ставатиме поширенішою?
Дослідження дозволяє припустити, що ця проблема ставатиме дедалі поширенішою, коли знову будуть продовжувати відкриватися твори композиторів, які історично перебували на периферії музичної сцени.
Але це не обмежується лише музикою. Виконавці в театрі, танці та інших видах мистецтва також, ймовірно, зіткнуться з творами, позбавленими оригінальних інтерпретаційних традицій.
Замість того, щоб покладатися лише на написані партитури, дослідження рекомендує ширші підходи. Виконавцям потрібно буде звернутися до листів, мемуарів та інших особистих записів у пошуках підказок. У випадку зі Сміт її пізніші автобіографічні роздуми про персонажа, якого вона мала намір зобразити, дали важливе розуміння настрою, характеру та емоційного змісту твору.
Які українські пісні є вершиною мистецтва?
Користувачі Threads вибрали одну українську пісню вони вважають вершиною мистецтва. Найцікавіші відповіді із цього списку:
Мирослав Скорик – "Мелодія"
"Щедрик" Миколи Леонтовича
Микола Мозговий – "Минає день, минає ніч"
Володимир Івасюк – "Пісня буде поміж нас"
Тарас Петриненко – "Україно"
Квітка Цісик – "Де ти тепер"
Плач Єремії – "Вона"
Про решту пісень, які українці вважають вершиною мистецтва та чим вони особливі, – у матеріалі 24 Каналу.