У його житті залишається багато таємниць, однак деякі факти все ж відомі. Хто ж такий Андрій Мельник і який внесок зробив у національну боротьбу – докладніше розповість 24 Канал.
До теми Останки одного з лідерів ОУН повернуть в Україну: Зеленський сказав, про кого йдеться
Що відомо про дитинство Андрія Мельника?
Народився майбутній лідер українського націоналістичного руху 12 грудня 1890 року у невеликому селі Воля Якубова, що неподалік Дрогобича на Львівщині. Вже з дитинства виявив інтерес до української культури та історії, захоплювався літературою та музикою.
Читати новини на 24 Каналі тепер можна зі ще більшою користю! У матеріалах Техно 24 шукайте клікабельні гаджети та беріть участь у розіграші подарунків від OPPO. Щотижня можна виграти навушники, а наприкінці акції головний приз – смартфон OPPO Reno15 F. Не проґавте шанс випробувати свою удачу та забрати омріяний гаджет!
Також відомо, що він дружив з родиною Івана Франка. Ба більше, під час виборів до австрійського парламенту у 1897 році Мельник-старший навіть був довіреною особою Франка, передає "Новинарня".
Не до кожного в гості приходив Франко, а до Мельників – приходив,
– каже дослідник біографії Мельника, історик Олександр Кучерук.
Навчався Андрій Мельник у народних школах у Самборі та Дрогобичі, а згодом – у гімназіях у Дрогобичі та Стрию. Закінчення гімназії збіглося із загостренням сухот і двома операціями на легенях. Однак це не завадило йому у 1912 році вступити у Відні в Hochschule für Bodenkultur (Університет природних ресурсів і природничих наук), пише Український інститут національної пам'яті.
Якою була його родина?
Атанас Мельник, батько Андрія, активно проводив просвітницьку роботу серед односельців, організував у Волі Якубовій читальню "Просвіти". Однак за цю діяльність його ув'язнила австрійська влада.
За ґратами чоловік підхопив туберкульоз, який на той час був переважно невиліковною хворобою. Повернувшись із тюрми, заразив і дружину Марію та єдиного сина. Мама померла від сухот, коли Андрійку ще не виповнилося п’яти років. Батько одружився вдруге. Але у квітні 1905-го хвороба забрала і його. Так 14-річний Андрій Мельник залишився повним сиротою.
Втім, хлопцеві пощастило: молода мачуха Павлина любила його, як рідного, та і її новий чоловік ставився до пасинка дуже добре. Коли через п'ять років після смерті батька туберкульоз наздогнав Андрія, мачуха з вітчимом оплатили юнакові недешеве лікування.
Як на той час, медики Дрогобича та Львова зробили все можливе. Під час двох хірургічних втручань хлопцеві видалили два ребра й прооперували легені, продовживши його життя на багато років.
Це вплинуло на його подальший вигляд. У добу УНР сучасники описували його Мельника як "високого ясного бльондина з отвертим лицем сухітника".
Який вигляд сьогодні має Воля Якубова – рідне село Андрія Мельника: дивіться відео
Почалася Перша світова війна: як це вплинуло на життя Андрія Мельника?
Передусім перервалося його навчання. Мельник мав звільнення від військової служби за станом здоров’я, але добровольцем записався до Легіону Українських січових стрільців, що діяв у складі армії Австро-Угорщині. У чині четаря, а згодом і поручника, командував сотнею, брав участь у боях на горі Пікуй та Маківці, а також у походах з Карпат на Поділля.
Історик Олександр Кучерук пригадав цікавий випадок про ті часи. За його словами, у серпні 1916 року ерцгерцог Карл, який через пів року став імператором, приїздить на фронт з "мішком медалей", щоб відзначити героїв бойових дій.
І раптом, зупинившись навпроти Андрія Мельника, не лише вручає йому медаль, а знімає свою імператорську шаблю і нею його нагороджує! Медалей було багато. А ерцгерцогська шабля – лише одна. І це ж він не німця відзначив, не австрійця чи чеха, а цього русина!
– зазначає він.
Водночас історик додає, що навряд чи тут ішлося про суто зовнішні характеристики високого вояка, які могли впасти ерцгерцогові в око. Очевидно, первинними були все ж військові заслуги українця.
Однак у вересні 1916 року під час бою на горі Лисоні він зазнає поранення та потрапляє до російського полону. Як згадують побратими, полонений Мельник іще й вступив у суперечку з російським генералом, який намагався щось розповідати затриманим стрільцям про "один русский народ". Андрій нагадав йому, що Петро I просто присвоїв для московського князівства назву "Русь", яка історично стосувалася саме українських земель.
Андрій Мельник у 1914 – 1916 роках / Фото взяті із сайтів "Новинарня" й "Історична правда"
Як змінилося життя Андрія Мельника після знайомства з Євгеном Коновальцем?
Наступний рік сотник Мельник провів у російській неволі, опинившись через Тамбов, Царицин та Угру в Дубовці (нинішня Волгоградська область). Там, у таборі для військовополонених він познайомився з Євгеном Коновальцем. І у підсумку став на тривалий час його найближчим другом і правою рукою.
Важливу роль зіграв початок Української революції 1917 – 1921 років. Андрій Мельник з групою українців у січні 1918 року втік із полону та перебрався до Києва. Там він записався до підрозділу Січових Стрільців, яким командував Євген Коновалець. Разом із ним Андрій Мельник реорганізує Курінь Січових Стрільців – той згодом став полком, а далі – дивізією й корпусом.
Цікаво, що згадуючи про події доби УНР, Коновалець зазначав: "Я і полковник Андрій Мельник". Водночас історики його називають "геніальним штабістом".
Коли у січні 1918 року більшовики підняли у Києві антидержавний заколот, відомий у радянській лексиці як "Повстання на Арсеналі", одним із тих, хто розробляв план військових дій щодо його придушення, був Андрій Мельник,
– розповідає Олександр Кучерук.
Після розпуску полку Січових Стрільців гетьманом Павлом Скоропадським Андрій Мельник повернувся до Відня. Тут він продовжив навчання у Hochschule für Bodenkultur. Однак після іспитів за черговий семестр неочікувано прийшла команда: всі січові стрільці мають повернутися в Україну, повідомляє Національний музей історії.
Відтак, Андрій Мельник кинув навчання та вирушив до січового розташування у Білій Церкві. Там він узяв участь в антигетьманському повстанні на боці Директорії. До речі, бій під Мотовилівкою, який був вирішальною битвою цього повстання, як начальник штабу також планував саме Мельник.
Після здобуття Києва Директорія присвоїла Андрію Мельнику звання отамана (генерала) військ УНР. У січні – липні 1919 року він був начальником штабу Дієвої Армії УНР. За словами істориків, українська влада, шукаючи виходу у драматичній ситуації на початку 1919 року, намагалася створити диктатуру у складі Петлюра – Коновалець – Мельник, надавши цим діячам найвищі повноваження.
Крім того, Мельник виступав проти єврейських погромів. В одному з його наказів того часу мовилося: "Рішуче переслідувати тих провокаторів, які розсіюють чутки про можливість єврейських погромів або агітують за них, і віддавати під військово-політичний суд як злочинців супроти Української Народної Республіки".
Наприкінці 1919 року Андрій Мельник перехворів на тиф, згодом був інтернований на територію Польщі. У 1920 – 1921 роках був інспектором військових місій УНР у Празі. За деякий час поновив навчання у Відні, а після закінчення університету, отримавши диплом інженера-лісівника, повернувся до Галичини.
Андрій Мельник і Євген Коновалець – на прогулянці під Віднем, 1921 рік / Фото взято із сайту "Новинарня"
Що відбувалося у житті Мельника у міжвоєнний час?
У цей період він стає співзасновником УВО (Української військової організації). Головним її завданням було збереження військових кадрів, їхній облік, підтримування морального духу й фахового рівня. Наприкінці 1922 року перебрав від Євгена Коновальця, який вимушено виїхав за кордон, посаду крайового команданта УВО.
Не те щоб віталося, але не заперечувалося, щоб українці йшли служити у війська союзних держав і там набували новітніх знань і військових навичок. А отже, перебували у бойовій готовності на той момент, коли почнуться воєнні дії. І Андрій Мельник був одним із керівників цього процесу,
– пояснює дослідник того періоду української історії Кучерук.
Активна українська діяльність Мельника призвела до його арешту 1924 року і п'ятирічного ув’язнення. Відбував він покарання у польських тюрмах у Львові – "Бригідки" та "На Баторія". Арештували його навесні 1924 року у межах так званого "процесу басарабівців" (за іменем членкині УВО Ольги Басараб, яку закатували у в'язниці).
Андрій Мельник (сидить ліворуч) зі співкамерниками в "келії №115" у тюрмі Бригідки, 1926 рік / Фото взято із сайту "Новинарня"
Після звільнення з 1929 до 1938 років легально працював як інспектор лісів Греко-католицької митрополії у Львові.
"Одним із викладачів Андрія Мельника у Віденській академії був німецький спеціаліст, який заклав основи сучасного екологічного вчення захисту природи та створення заповідників. І Мельник, розуміючи, що це правильно і на часі, займається такою ж діяльністю на Галичині", – розповідає Олександр Кучерук.
Маючи уявлення про здорове функціонування екосистеми, він дбав не лише про збереження місцевої флори та фауни, а і про зарибнення річок. А оскільки однією з головних розваг аристократії на той час було полювання, на території Галицької митрополії було створено окремі платні зони для мисливців. Які приїздили сюди з усієї Європи.
Також у ті часи взяв участь у створенні ОУН і очолював націоналістичну організацію католицької молоді "Орли". Але через пильний нагляд поліції активної діяльності не вів і залишався в організаційному "резерві".
Загибель Євгена Коновальця: що відомо про новий етап у житті Мельника?
Влітку 1937-го полковники Мельник і Коновалець зустрілися на Щирбському озері в чехословацьких Татрах. Для конспірації все було обставлено як звичайне курортне спілкування: Мельник із дружиною придбали путівки, Коновалець також приїхав нібито на відпочинок. Точного змісту тієї розмови на свіжому повітрі ми не знаємо. Проте одним із її наслідків стало те, що після вбивства Коновальця Роттердамі у травні 1938 року його місце на чолі ОУН посів саме Андрій Мельник.
Вважають, що ОУН Мельник очолив згідно із заповітом Коновальця. Однак відповідного письмового документа немає, а йдеться лише про усний переказ волі лідера ОУН.
Історики кажуть, що Коновалець протягом багатьох років відчував, як кільце більшовицької агентури навколо нього стискається все вужче. Тому розмірковував, на кого в разі потреби зможе залишити організацію. І хоча Мельника він на той час не бачив уже близько 13 років, більш надійної людини підшукати не зміг.
Проте Мельник очолив Провід українських націоналістів не одразу. Спершу рішення щодо цього ухвалив так званий Вужчий провід ОУН, до якого входили виконавці волі Коновальця: Омелян Сеник-"Грибівський", Ярослав Барановський і Ріхард Ярий-"Карпат". Натомість сам Мельник, виконуючи волю проводу, виїхав із Галичини на захід й узяв на себе обов'язки керівника. Але як людина, віддана порядку, наполіг на тому, що обіймає цю посаду тимчасово – доки буде скликано загальні збори ОУН, які оберуть голову на постійній основі.
Другий Великий збір українських націоналістів (ВЗУН) планували скликати e листопаді 1938-го. Проте на заваді стала низка важливих подій у Європі, які вплинули на ситуацію в Україні. Саме в той час постала незалежна Карпатська Україна, до творення якої безпосередньо була причетна ОУН, і загальний з'їзд довелося відкласти.
Відбувся другий ВЗУН наприкінці серпня 1939 року у Римі, де на той час жив Мельник. Окрім ухвалення головного кадрового рішення, на зборі у будинку колишньої української амбасади було визначено нові ідейно-політичні орієнтири у визвольній боротьбі. Зокрема, в ухвалених документах відзначили, що "змагання за повне визволення та створення Самостійної Соборної Української Держави – це питання життя або смерті української нації". Також унеможливлювався будь-який компроміс з окупантами.
…Вождь зголосив перед образом упавшого Вождя приявність 22 учасників II ВЗУН та свою і ОУН готовість іти за геройським прикладом Євгена Коновальця. Промова Вождя, яку присутні вислухали стоячи, зворушила до глибини душі всіх і зосередила їх думки біля Роттердамської Могили та довкола Особи, що перейняла по Євгенові Коновальцеві керму боротьби народу за визволення,
– зазначається у протоколі Другого Великого збору.
У підсумку Андрія Мельника обрали головою ОУН "повноцінно". Українські газети на еміграції вийшли з великими заголовками "Слава Вождеві!" на перших шпальтах – саме таким вигуком тричі привітали обрання нового очільника й делегати.
Стаття про те, що Андрій Мельник повноцінно очолив Провів ОУН у газеті "Новий шлях", Канада, 1938 рік / Фото взято із сайту "Новинарня"
Як пояснює Олександр Кучерук, тенденція на проголошення Вождя почалася ще за Коновальця, і дуже йому не подобалася. Він казав: "Щоб я цього не чув!" Але треба враховувати, що на той час усі країни переживали той чи інший ступінь тоталітарності. У СРСР був Сталін, у Німеччині – Гітлер, в Іспанії – Франко, в Італії – Муссоліні.
Українці жили в тому тренді. І якщо Коновалець іще міг цим обурюватися, то за Мельника вже було інакше. Якби він сказав "я не вождь" – так хто ж ти тоді такий?!"
– додає історик.
Як склалися взаємини Андрія Мельника зі Степаном Бандерою?
З початком Другої світової війни поляризація настроїв в ОУН призвела до поділу (розколу) Організації на дві окремі структури. Одна залишилася під керівництвом Андрія Мельника, а іншу – очолив Степан Бандера.
Українські націоналісти вважали, що Німеччина та СРСР виснажать одне одного, і аналогічно до наслідків Першої світової війни українцям вдасться відновити свою державність. Готуючись до цього, за наказом Мельника створили Комісію державного планування, що розробляла національне законодавство для майбутньої відродженої держави. Тоді ж організовано "похідні групи" ОУН, що мали на місцях творити основи адміністративного, господарського та культурного життя.
Коли доходило до Фастова, Кременчука, Полтави, Києва та інших міст, то, як правило, місцеве самоврядування творили мельниківці. Була така Українська національна рада – і у Києві, і в інших містах, – створена з ініціативи ОУН (м), яка об’єднувала українські організації,
– розповідає історик і журналіст Вахтанг Кіпіані.
Наприкінці червня 1941 року у Львові ОУН бандерівців проголосила відновлення державної самостійності. Це було сміливим кроком, який німці не стерпіли й одразу арештували організаторів.
Водночас ОУН під проводом Мельника у Києві створила революційний передпарламент – Українську Національну Раду, яка мала привести Україну до незалежності. Німці не толерували діяльність ОУН, тисячі оунівців і їхніх прихильників було репресовано. За ґратами опинилися й Андрій Мельник і Степан Бандера.
Як розповідав Андрій Мельник, наприкінці липня 1941 року його було "інтерновано та вивезено німцями до Берліна". Від початку 1942-го його утримували під домашнім арештом, а у січні 1944 року як особу з категорії "особистих ворогів фюрера" діяча перевели до спецв'язниці в Австрії. Зуважимо, що там свого часу відбували покарання прем'єр-міністр Франції, начальник поліції Рима та кілька європейських міністрів.
Вже у лютому того ж 1944 року Андрія Мельника переводять до в’язниці концтабору Заксенгаузен. Там він зустрівся зі Степаном Бандерою та іншими провідними діячами обох ОУН.
Існує версія, що у Заксенгаузені Бандера повідомив Мельнику про смерть Олега Ольжича, написавши про це на запітнілому вікні, коли полковник проходив повз його камеру під час прогулянки.
Деякі історики вважають її "абсолютною легендою". Однак про цей випадок у своїх спогадах про Заксенгаузен згадувала дружина Мельника – Софія. Вона відбувала ув'язнення разом із чоловіком.
Вже попереднього дня завважив я в однім з відхилених угорі вікон знак хустиною та кінцями пальців. Наступного дня ці знаки повторились, що більше – появились крейдою писані на шибці вікна написи: "Лапичак в шпиталі, Мушинський 26, Тарас Бульба 28" і дальші інформації про розміщення нашої націоналістичної Групи в цім "зондербараці". Під кінець на шибці бачу напис, від якого мені в очах потемніло: "Ольжич" і поміч нього – хрестик. Миттю усвідомив я собі розміри катастрофи в наших рядах, коли не стало на чолі їх Ольжича. Мов громом уражений цією вісткою, не видержую і на цілий голос питаю: "Хто ви?". І у відповідь появляється на шибці напис: "Степан Бандера",
– цитувала Андрія Мельника Софія.
Блок Целенбау концтабору Заксенгаузен, де перетнулися Андрій Мельник і Степан Бандера / Фото взято із сайту "Новинарня"
Під завісу війни німці знову намагалися схилити Андрія Мельника, Степана Бандеру та інших українських провідників до співпраці. Категорична вимога з боку українців, щоб німецька влада офіційно визнала право України на самостійне державне існування не знайшла розуміння у Берліні.
Після Другої світової війни, у 1948 році, Мельник знову зустрівся зі Степаном Бандерою. Сталося це під час вшанування пам'яті Коновальця у річницю його загибелі в Роттердамі. На тій зустрічі лідери ОУН, зокрема, обговорили питання про повернення організаційної єдності, але нічого із цього не вийшло.
Яким було життя Андрія Мельника після Другої світової?
Після Другої світової війни Андрій Мельник перебував певний час у таборах переміщених осіб. Згодом він отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.
Андрій Мельник був знайомий із цією аристократичною родиною вже давно. За однією версією, під час роботи у "митрополичих добрах" полковник познайомився з принцом-консортом Люксембургу Феліксом – чоловіком правлячої великої герцогині Шарлотти, яка очолювала країну з 1919 по 1964 рік. А за іншою, під час війни у Заксенгаузені перебували також представники Люксембурзької династії, і Андрій Мельник начебто надав їм певну важливу допомогу.
Паспорт Андрія Мельника, виданий у Люксембурзі / Фото Національного музею історії України
Наступні роки та десятиліття Мельник сприяв консолідації української еміграції. У 1947 році його обрали довічним головою ОУН. А у 1948-му завершилася реорганізація Державного Центру УНР, і була створена Українська Національна Рада, до складу якої увійшли практично всі політичні сили української еміграції, зокрема й ОУН Андрія Мельника.
У міжнародному просторі ОУН виступала з різними ініціативами, привертаючи увагу світової громадськості до становища українців та інших поневолених народів у радянському союзі. У травні 1957 року, відвідуючи українців у США та Канаді, Андрій Мельник запропонував скликати Світовий конгрес українців. Підготовка тривала майже десять років і завершилася 1967 року створенням Світового конгресу вільних українців.
Цікаво, що візит Мельника в Канаду проходив фактично на рівні державного. Про нього повідомляли провідні ЗМІ, голова ОУН мав зустрічі з прем’єр-міністром країни, керівниками провінцій тощо.
Афіша до перебування Андрія Мельника в Канаді з нагоди 25-річчя Українського національного об'єднання / Взято із сайту "Новинарня"
Лідер українського націоналістичного руху, полковник Андрій Мельник помер 1 листопада 1964 року в німецькому Кельні. А поховали його на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.
Немає найменших підстав сумніватися, що настане час, коли затріщить московсько-більшовицька імперія та розсиплеться на порох, а на її руїнах поряд з іншими вільними народами постане визволена з нестерпного рабства Україна, будуючи власне життя, у власній державі, ні від кого незалежній державі,
– пророче писав Андрій Мельник.
Що відомо про дружину Андрія Мельника – Софію Федак?
На міжвоєнний період припало і його одруження із Софією Федак. Андрій Мельник був серйозним і ґрунтовним в усьому – навіть у коханні. Усе життя він прожив з однією жінкою, яку щиро кохав.
Софія була донькою відомого львівського діяча й заможного фінансиста Степана Федака. З її рідною сестрою Ольгою був одружений Євген Коновалець, тож завдяки дружинам давні друзі й однодумці стали ще й родичами.
Сестри Ольга та Софія Федак – дружини Андрія Мельника та Євгена Коновальця / Фото взято із сайту "Новинарня"
Коновалець з Ольгою Федак одружилися у 1922-му. А Софії з Андрієм довелося чекати на шлюб ще кілька років – їхні романтичні стосунки перервало ув'язнення нареченого поляками. Мало не щодня дівчина, яка після закінчення Торговельної академії у Відні працювала в ревізійному союзі Українських кооперативів, возила коханому в тюрму передачі.
"Вона завжди зберігала не тільки вірність чоловікові, а вірність ідеї, за яку він боровся",
– підкреслює нинішній голова ОУН Богдан Червак.
Мельника звільнили у 1928-му, і невдовзі закохані змогли побратися. Шлюб цей був дуже щасливим і тривав до самої смерті Мельника.
Афішувати своє особисте життя полковник не любив. Так і виходить, якщо про Ольгу Коновалець є багато й письмових, і фотографічних свідчень, то навіть світлину Софії Мельник знайти досить непросто.
За свідченням друзів і знайомих, Софія була дуже скромною, тож популярності, очевидно, й не прагнула. Будучи вірною соратницею чоловіка, жінка пройшла з ним ув'язнення у нацистських тюрмах і концтаборах, а після переїзду до Люксембурга у 1945 році фактично виконувала обов'язки секретаря провідника ОУН: друкувала його листи та доповіді, впорядковувала листування. При цьому вона завжди прагнула матеріальної незалежності, тож і у Люксембурзі працювала фінансисткою в банківській установі.
Софія Мельник дуже тяжко сприйняла смерть коханого чоловіка, якого пережила на чверть століття. Останні вісім років свого життя вона провела у пансіоні для самотніх людей. Померла дружина провідника у 1990 році.
Дітей у подружжя не було, тож прямих нащадків Андрій Мельник не залишив. А оскільки рідних сестер чи братів він також не мав, то й племінників "першої черги" не залишилося. Проте дальні родичі є – частково на Львівщині, частково у Канаді.
Андрій Мельник і його дружина Софія у Кедровій палаті / Фото "Новинарня" / Дрогобицький музей
Як Андрія Мельника характеризували його сучасники?
Колишній посол Франції у Берліні Андре Франсуа-Понсе познайомився з подружжям Мельників під час спільного перебування у в'язниці для особистих ворогів Гітлера. За його словами, Мельник – людина витонченої культури, дуже ввічливий і гарно вихований. Хоча завжди був сумним і маломовним.
Коли ми з ним уранці зустрічалися, промінювала від нього велика гідність і джентльменство. Все перший вітався і запитував про моє здоров’я. А про себе не говорив ніколи. Однак пригадую собі, що були моменти, коли Мельник виходив зі своєї резерви та ставав балакучим. Це бувало тоді, коли згадував визвольні змагання України,
– розповідав дипломат.
Сотник УСС Михайло Мінчак, зі свого боку, казав, що Мельника називали "завороженим, як характерник" – "бо щоразу сміливо вів свою сотню в наступ, навіть не ховаючись від куль, які його оминали".
А письменник Євген Маланюк характеризував його влучним виразом: "Андрій Мельник — людина із шовку та сталі".
Хто такий Андрій Мельник: дивіться відео
Ще один лідер національного руху: де могли поховати Романа Шухевича?
5 березня 1950 року в селі Білогорща біля Львова загинув головний командир УПА Роман Шухевич, або Тарас Чупринка. Одразу після смерті тіло генерала-хорунжого доправили до Львова, однак невдовзі його сліди зникають.
Існує кілька версій, де могила головного провідника УПА, однак фактично вже майже 76 років його місце поховання залишається невідомим.
До 2004 року існували такі версії щодо подальшої долі Романа Шухевича:
нібито його поховали на подвір'ї колишньої тюрми на Лонцького: для перевірки цієї інформації там було навіть проведено археологічну розвідку, але вона не дала жодних результатів;
лунали чутки про таємне захоронення десь на Янівському кладовищі у Львові;
також мовилося про традиційне для емгебістів знищення тіла в негашеному вапні;
говорили навіть про те, що забальзамовану голову командира відправили безпосередньо в Москву до Сталіна: проте за відсутності нових фактів щодо цього питання воно врешті перестало цікавити ЗМІ.
Однак у 2004 році з'явилися свідчення колишнього старшого оперуповноваженого управління 2-Н МГБ УРСР старшого лейтенанта Олександра Болдіна, який назвав себе учасником спеціальної таємної операції МГБ УРСР зі знищення тіла Романа Шухевича.
За його словами, 9 березня 1950 року вже після виїзду зі Львова вони вирішили їхати в напрямку Тернопіль – райцентр Великі Бірки – Скалат – Гримайлів і Скала-Подільська, перетнути річку Збруч і виїхати на її лівий берег. Переїхавши Збруч, група повернула ліворуч і виїхали на край молодого ліска, де й вирішили почати кремацію тіла Шухевича.
Все тривало приблизно дві години. Коли вогонь згас і попелище захололо, золу змели на брезент, знесли вниз до Збруча та з мосту кинули в річку. Збруч тоді, мовляв, розлився широко, і з місця кремації виднівся бурхливий потік річки.
Далі у 2005 році у ЗМІ з'явилася низка публікацій, що начебто вдалося знайти місце поховання Романа Шухевича. До річниці "віднайдення" могили головного командира УПА у 2006 році Хмельницька обласна державна адміністрація видала навіть спеціальну книгу-альбом "Нескорені", в якій цей факт вже трактують як незаперечний.
Крім того, у 2006 році представники національно-демократичних партій провели на ймовірному місці поховання кілька урочистих ушанувань. Зокрема, у травні у селі Гуків (на місці "віднайдення") відбувся перший всеукраїнський конкурс патріотичної пісні імені Шухевича. Тут також постав пам’ятник – базальтовий хрест.
Хоча Гуків сьогодні і вважають місцем поховання Романа Шухевича, однак до версії Болдіна є багато запитань.
Докладніше про те, де може бути поховано Романа Шухевича – у матеріалі 24 Каналу.