А не замислювалися ви, чому практика замальовок у судах зберігається в наш час, в епоху цифрових технологій і коли фото та відео стали такими якісними, що можна побачити ледь не кожну клітину тіла. Докладніше про це розповість 24 Канал.
Цікаво Краще приберіть камери: місця у світі, які ніколи не варто фотографувати
Чому у судах США не можна фотографувати?
Сьогодні всі 50 штатів дозволили фото- та відеофіксацію на судових засіданнях, навіть дозволяють пряму трансляцію. Однак заборона діє на найбільших резонансних і гучних справах. Причини цьому досі прості – судді побоюються щодо порушення порядку, порушення конфіденційності та потенційного впливу на свідків або присяжних, пише Бостонська публічна бібліотека.
Деколи доходить навіть до ще більших заборон. До прикладу, у 2016 році відбулася судова справа за участю Led Zeppelin – тоді гурт заперечував звинувачення у порушенні авторських прав. У залі суду до камер ставилися настільки негативно, що суддя спочатку конфіскував усі ручки, навіть у художників. Він побоювався, що там можуть бути приховані крихітні камери. Згодом це рішення було все ж скасовано, повідомляє Artsy.
А у Британії фотографування у залах суду практично повністю заборонено. Ба більше, там художники змушені малювати вже після судових засідань по пам'яті. Художниця Джулія Квенцлер розповідала, що "робить для себе короткі нотатки про волосся, риси обличчя, одяг і мову тіла головних дійових осіб", щоб потім перетворити все це на візуальний образ після слухання, повідомляє Granta.
У підсумку митці-криміналісти часто є єдиними візуальними репортерами, яким дозволяють перебувати у залах суду під час судових засідань. Вони виступають у ролі посередників, що дозволяють допитливій публіці заглянути за зачинені двері. Ці митці показують роботу правової системи у деталях, фіксуючи весь драматизм процесів.
Бійка під час одного із судових засідань США / Ілюстрація Joseph Connolly
Коли з'явилася судова замальовка?
За даними Бібліотеки Конгресу США, одні за найперших відомих замальовок у залі суду датуються кінцем 1600-х років (лютий 1692 року – травень 1693 року), коли відбувалися Салемські процеси над відьмами в Массачусетсі. Однак перша офіційна згадка стосується процесу над Джоном Брауном, білим американським радикальним аболіціоністом. Його звинувачували у державній зраді та у підсумку засудили до страти у 1859 році.
Суд над Брауном став першою юридичною подією в американській історії, що отримала інтенсивне та щоденне висвітлення у ЗМІ. Судові художники тоді зобразили такі знаменні моменти, як Браун лежить пораненим у ліжку в залі суду або як його ведуть на ешафот перед повішенням.
Суд над Джоном Брауном у Чарльстауні, Вірджинія, 1859 рік / Ілюстрація взята з історичної колекції Національно-історичного парку Гарперс-Феррі
Зображення під час суду над Брауном стали не лише наочною документацією судового процесу, а й сприяли формуванню легенди про Брауна в американській культурі. Ба більше, вони підкреслили неминучу силу візуального оповідання в залі суду та таким чином започаткували практику, яка збереглася до наших днів, попри численні технологічні досягнення.
У світі ж відома ще одна з найперших замальовок, яка зображує Марію Стюарт, що входить до зали суду в 1586 році. Тоді її звинувачували у державній зраді.
Ілюстрація судового засідання над Марією Стюарт у Великій залі замку Фотерінгей, графство Нортгемптоншир / Wikimedia Commons
Відколи почала діяти заборона на фото в судах США?
Поява фотографії у ХІХ столітті на якийсь час зменшила потребу у художниках, які працюють у залі суду. Але з часом присутність камер збільшувалась, тому адвокати та судді почали скаржитися, що вони заважають роботі та відвертають увагу, повідомляє The New York Times.
Апогей стався під час гучного судового процесу 1935 року над Бруно Ріхардом Гауптманном. Його звинувачували у викраденні сина відомого авіатора Чарльза Ліндберга. Тоді справа перетворилася на "медійний цирк". Спалахи фотоапаратів і фотографи, що стрибали по столах у пошуках вдалого кадру, почали настільки відволікати, що суд наказав фотожурналістам покинути залу.
У 1937 році Американська асоціація юристів рекомендувала заборонити використання камер у межах своїх етичних норм. Цю пропозицію широко прийняли суди штатів і федеральні суди.
Заборона на фотографування в залах суду у США діяла до 1987 року. А перша відеофіксація датується 1995 роком, коли у Лос-Анджелесі відбувався суд над О. Джеєм Сімпсоном. Його визнали невинним у вбивстві своєї колишньої дружини Ніколь Браун Сімпсон і її друга Рона Голдмана. Це судове засідання по телебаченню транслювали протягом 134 днів. Як тоді писала газета USA Today, cуд над Сімпсоном був одним із найсуперечливіших за останні двадцять п'ять років.
Як судові художники створюють свої замальовки?
Такі ілюстратори працюють під значним тиском, оскільки їхня робота має бути виконана того ж дня. Тому ескізи мають бути швидкими та точними.
Початкові начерки вони зазвичай виконуються вугіллям, фломастером чи пастеллю. Деякі художники роблять уявні нотатки, щоб завершити роботу пізніше, доопрацювавши деталі після виходу із зали суд. А дехто робить нотатки на звороті своїх малюнків або в передньому кутку, щоб нагадати собі імена та подробиці судового процесу.
Художниця Елізабет Вільямс за роботою під одного із судових засідань / Фото Jefferson Siegel
Ще один цікавий момент: у своїх малюнках художники роблять швидкі та рішучі рухи, що зображення одягу та зачісок перетворюються на каракулі. Але насправді ці динамічні лінії передають рух і дію, вловлюють напругу в залі суду та демонструють спішний процес створення малюнка.
Таким чином, ескізи судових художників є динамічними документами, що стають відточенішими та реалістичнішими протягом усього процесу – від задуму до завершення.
Для чого фотографують на кордоні?
Українців час від часу фотографують на кордоні з ЄС. І дехто хвилюється через це. Однак це стандартна процедура.
Річ у тім, що система безпеки ЄС зобов'язує періодично фіксувати відбитки пальців і фото обличчя людей, які в'їжджають з країн за межами Союзу. Пристрій на кордоні робить знімок обличчя людини, яку машина автоматично порівнює з фото у відсканованому проїзному документі.
Це запровадили для того, щоб посилити безпеку та запобігти використанню фальшивих паспортів. Також це має допомогти у протидії нелегальній міграції. Крім того, процедура не лише робить перевірку особи надійнішою та безпечнішою, а й заощаджує час прикордонника, адже людям властиво змінюватися.
Докладніше про те, для чого прикордонникам фото вашого обличчя, – у матеріалі 24 Каналу.