Мовиться про гренландську полярну акулу, що є абсолютним рекордсменом за тривалістю життя серед усіх хребетних нашої планети. І 24 Канал розповість про них докладніше, а також до чого тут секрет вічної молодості.

Дивіться також Орда з клешнями: як краби Сталіна перетворили бідне село Норвегії на столицю делікатесів

Які генетичні секрети довголіття приховує гренландська акула?

Ці величні гіганти, гренландські полярні акули, повільно плавають у крижаних водах Північної Атлантики, і от цікавий факт – деякі з них народилися ще за часів Галілея, Шекспіра та Хмельницького. Радіовуглецевий аналіз кришталиків очей 28 самок Somniosus microcephalus показав приголомшливі цифри – вік найбільшої, завдовжки у понад 5 метрів, склав приблизно 392 роки (з похибкою у 120 років). Це означає, що деякі особини цілком здатні перетнути чотирьохсотлітній рубіж, навіть замахнутися на п'ятсотлітній.

Ще понад 50 років тому данський біолог Пауль Марінус Хансен зауважив, що ці акули ростуть надзвичайно повільно. Згодом вдалося довести, що ці величні гіганти ростуть усього на сантиметр на рік, а статевої зрілості досягають лише у приблизно 156 років. А от точний вік довго залишався загадкою. Це майже неймовірно, але правда – щодо одного з найбільших хижаків планети вчені не знали, чи живе той 20 років, чи 1000.

Цікаві факти про гренландську полярну акулу: дивіться відео animalogic

Розкрити це питання вченим несподівано допомогла ядерна зброя. Радіоактивний вуглець, викинутий в атмосферу під час випробувань термоядерної зброї у середині 1950-х років, асимілювався в океані та створив так званий "бомбовий імпульс". Досліджуючи ядра кришталиків очей молодих акул, науковці виявили високий рівень радіовуглецю, що стало важливою відправною точкою для калібрування моделі росту та точного визначення віку старших гігантів.

Ще варто знати, що гренландські акули практично не хворіють на рак, що робить їх об'єктом прискіпливого вивчення генетиків. Дослідники вже зібрали найповніший геном цієї істоти, 96,7% її ДНК, і виявили два потенційні ключі до довголіття – унікальну заміну амінокислоти лізин на аргінін у білку гістоні H1.0, а також наявність 59 копій гена FTH1b, що регулює рівень заліза та процес ферроптозу, який допомагає організму ефективно виявляти та знищувати пошкоджені або потенційно ракові клітини.

Як смертельно отруйне м'ясо гренландської акули стало делікатесом?

Секрет виживання гренландської акули в екстремально холодних водах на глибині до двох кілометрів криється в її унікальній фізіології. Її тканини буквально просякнуті сечовиною та триметиламіноксидом (TMAO). Ці речовини діють як природний антифриз, що захищає клітини від замерзання та колосального тиску океанських глибин. Проте для людини та інших ссавців свіже м'ясо цієї риби є надзвичайно токсичним та спричиняє важке отруєння, подібне до сильного сп'яніння, судоми та навіть смерть.

Туристка побувала у Музеї акул на півострові Снайфеллснес в Ісландії та спробувала гаукарль: дивіться відео juliasomething

Але коли це людей лякали смертельні небезпеки? Ще у давні часи суворі ісландські вікінги знайшли спосіб вижити, споживаючи гренландських акул. Вони створили гаукарль (hákarl) – мабуть, найекстравагантнішу страву у світі, яка й сьогодні приваблює тисячі відчайдушних гастротуристів.

Щоб зробити м'ясо безпечним, його піддають тривалій ферментації. Традиційний рецепт скидається на справжній ритуал – акулу обезголовлюють, патрають і закопують у прибережний гравій на період від 6 до 12 тижнів. Важкі камені, викладені зверху, буквально вичавлюють із туші токсичні соки. Згодом шматки м'яса дістають і підвішують сушитися на свіжому повітрі ще на 4 – 5 місяців. За цей час концентрація отруйних речовин падає до безпечного рівня.

Новачкам тільки от радять затискати ніс під час першого знайомства, адже різкий запах аміаку нагадує потужний мийний засіб. Щоб пережити цей гастрономічний шок, ісландці рекомендують одразу запивати шматочок акули чаркою місцевого міцного алкоголю – бреннівіну, який у народі поетично називають "чорною смертю".