Багатогодинне обжирання вимагало своєрідної поведінки, яка допомагала римлянам задовольнити таку ненаситну пристрасть до їжі. Зокрема, вони їли лежачи, повідомляє CNN.

Цікаво Понтій Пілат був історичною постаттю: археологи знайшли доказ

Яка їжа переважала на римських бенкетах?

Стародавні римляни любили поєднувати солодкі та солоні страви. До прикладу, широку пасту лагане, яку зазвичай подають з нутом, вони використовували для приготування медового пирога зі свіжим сиром рікотою. Також добавкою для десертів у них слугував гарум – гострий солоний ферментований рибний соус, який надавав смаку умамі всім стравам.

На римських бенкетах регулярно з'являлися дорогі страви, зокрема м'ясо дичини, таке як оленина, дикий кабан, кролик і фазан. Полюбляли римляни й морепродукти – сирі устриці, молюски та омари. Ба більше, господарі змагалися один з одним, подаючи екстравагантні, екзотичні страви, як рагу з язика папуги та фарширована соня. Остання є дрібним гризуном родини вовчкових.

Соня була делікатесом. Її фермери відгодовували місяцями у казанах, а потім продавали на ринках. Також у той час вбивали величезну кількість папуг, щоб отримати достатньо язиків для приготування фрикасе,
– розповідає Альберто Джорі, професор античної філософії в Університеті Феррари в Італії.

Вино римляни не завжди пили у чистому вигляді, а додавали до нього інші інгредієнти. До прикладу, часто змішували з вином та іншим алкоголем смолу. Римляни майже не відчували цього неприємного присмаку. Крім того, для розведення алкоголю та збільшення кількості випитого використовували воду.

Як вони давали раду з таким різномаїттям і великою кількістю їжі?

У римлян виробилися деякі дивні кулінарні звички, які допомагали підтримувати хороший настрій. Зокрема, щоб звільнити місце у шлунку для нової їжі – вони блювали між прийомами. Навіть у них було заведено залишати стіл, щоб поблювати у кімнаті поряд із їдальнею. Провокувати вони позив до блювоти пір'ячком, яким лоскотали горло. Опісля поверталися до бенкетної зали, а раби за ними прибирали.

За словами Джорі, також було нормальним пускати гази під час прийому їжі. Римляни вважали, що скупчення газів у кишечнику може призвести до смерті.

Ще однієї дивною звичкою було те, що римляни їли лежачи. Навіть правильніше буде сказати, що напівлежачи. Вони поверталися на лівий бік і спиралися на лівий лікоть, залишаючи праву руку вільною. У такій позі приймали їжу всі – не лише багаті та аристократи. І їли вони так і під час пишних бенкетів, і у колі сім'ї та друзів, пише Medium.

Для чого ж римляни їли лежачи?

Так вони зменшували здуття живота. У Стародавньому Римі вважали, що горизонтальне положення сприяє травленню.

Римляни їли лежачи на животі, щоб вага тіла рівномірно розподілялася та допомагала їм розслабитися. Лівою рукою вони підтримували голову, а правою брали шматочки їжі, що лежали на столі, і підносили їх до рота. Таким чином, вони їли руками. Саму ж їжу перед бенкетом повинні були нарізати раби,
– зазначає Джорі.

За словами сучасних лікарів, у напівлежачому положенні шлунок менше тисне на внутрішні органи, і це затримує відчуття ситості. Підшлункова залоза виробляє інсулін поступово, запобігаючи різким стрибкам рівня цукру в крові.

Римляни так їли не лише заради задоволення – вони також ухвалювали важливі рішення, розвалившись на диванах. Коли основні м'язи тіла розслаблені – сигнали стресу в мозок не надходять, і це полегшує концентрацію. Розслаблене тіло водночас виробляє менше гормонів стресу, що дозволяє людям спокійніше сприймати несподівані чи неприємні новини. Саме тому важлива розмова між двома людьми, що розвалилися на диванах, здебільшого була конструктивною.

Крім того, положення лежачи дозволяло учасникам бенкету час від часу трохи подрімати між прийомами їжі. Так відпочивав і їхній шлунок.

Прийом їжі лежачи відзначався певними особливостями: якими саме?

Якщо тоді запитати римлян, чому вони під час бенкетів лежать на спеціальних ложах, а не сидять на стільцях, відповідь була б красномовною – традиція. Цей звичай виник задовго до заснування Риму. І стародавні греки, і найближчі сусіди Риму етруски обідали у таких позах.

Цікавим є і ложе, на якому обідали римляни. Це не були диван або ліжко у класичному розумінні. Це був особливий предмет меблів, який називали клінією або лектусом. Він був вужчим за ліжко та оснащений підлокітником.

Три клінії, розміщені одна поряд з іншою та повернуті підлокітниками всередину, формували трикліній. Так називалося не тільки таке розміщення кліній, а й кімната, де проходили приватні бесіди та обіди. Римляни вважали, що переговори та дискусії проходять більш гладко у невеликих групах, в обстановці, яка була водночас приватною та неформальною. Триклінії існували не лише у приватних будинках, а й у громадських лазнях.

Кількість гостей за вечерею зазвичай становила від трьох до дев'яти осіб. Ця традиція також була запозичена у греків.

Які були недоліки у такого прийому їжі?

  • Дивани займали більше місця навколо обіднього столу, аніж стільці чи лавки.
  • Так можна було комфортно спілкуватися лише з людиною, що лежить навпроти. Натомість бесіди з іншими учасниками бенкету були проблемою.
  • Лежача людина менше усвідомлювала, скільки їжі вона з'їла, і це збільшувало ризик переїдання. Але це турбувало лише римську еліту – прості громадяни могли дозволити собі їсти лише стільки, скільки дозволяв їхній сімейний бюджет.

Чи брали участь у бенкетах жінки?

Сидіти за столом могли лише чоловіки. Жінка або їла за іншим столом, або ставала навколішки, або сідала поруч зі своїм чоловіком, поки той насолоджувався їжею.

Як пояснює Джорі, горизонтальне положення чоловіків за столом було символом їхнього домінування над жінками. Римські жінки домоглися права їсти разом зі своїми чоловіками набагато пізніше в історії Стародавнього Риму. І це стало їхнім першим соціальним завоюванням та перемогою над ґендерною дискримінацією.

Чому Колізей буквально прошитий дірками?

Колізей у Римі – одна з найвідоміших стародавніх пам'яток. Щороку його відвідують мільйони туристів. Однак не всі помічають, що стіни амфітеатру буквально всіяно тисячами отворів різного розміру.

А виникли ці дірки внаслідок технології будівництва Колізею. Коли його будували, римські архітектори використовували величезні блоки вапнякової породи травертину. Щоб їх скріплювати без розчину, будівельники застосовували залізні скоби та штирі.​ Для будівництва Колізею використали близько 300 тонн залізних кріплень.​

У Середньовіччі Рим перетворився на бідне місто. І залізо стало надзвичайно цінним матеріалом, зокрема було ціннішим за мармур. Тому метал почали вилучати з конструкції Колізею, як і з інших стародавніх римських будівель. Люди робили отвори в місцях з'єднання блоків травертину, щоб дістати залізні кріплення.

Видалення цих залізних кріплень і залишило характерні отвори, які ми бачимо сьогодні.

Докладніше про діри у стінах Колізею читайте в матеріалі 24 Каналу.