За кожним із цих шедеврів стоїть своя історія. І пов'язана вона із запозиченнями, дефіцитом і технологічними хитрощами, пише видання "Одна хвилина".
До теми Смак дитинства у впізнаваній обгортці: як цукерки "Білочка" стали символом Нового року
Що відомо про "Рачки" та "Гусячі лапки"?
Мабуть, кожен задумувався, чому ці цукерки так називаються, якщо всередині горіхова паста. Відповідь криється у маркетингу минулого століття, оскільки ці цукерки були адаптацією дореволюційних стандартів.
Рачки готували із шаруватої карамелі. Карамельну масу багаторазово розтягували на спеціальних гаках, насичуючи її повітрям. А внутрішня начинка – це вже суміш розтертого смаженого арахісу з цукровою пудрою. У підсумку така цукерка буквально розсипалася у роті.
Завдяки своєму складу "Рачки" буквально розсипаються в роті / Фото взято із сайту Ukraiński Smak
У чому полягає секрет цукерок "Південна ніч"?
Ці смаколики завжди стояли окремо та були чимось особливим. Це була не помадка, не мармелад, а щось середнє. Секрет популярності "Південної ночі" у фруктовому підварюванні. Для приготування начинки брали яблучне або абрикосове пюре, і виварювали його до густого джему. Потім додавали какао-порошок і трохи лимонної кислоти.
Порівняно з молочними батончиками, які була аж надто солодкими, "Південну ніч" вважали майже шляхетним десертом. Хоча насправді вона була одним із найдешевших видів глазурованих цукерок, Адже фруктова основа – це не вершкове масло чи горішки, тому і коштувала вона відносно копійки.
Цукерки "Південна ніч" вважали майже шляхетним десертом / Фото взято із сайту "Кулдім"
Що приховують цукерки "Барбарис"?
Через свою кислуватість ці льодяники смакували максимально натурально. Хоча насправді були тріумфом хімічної промисловості. У часи, коли натуральні фруктові екстракти були дорогими або йшли на експорт, кондитери навчилися майстерно використовувати тартарну (винну) кислоту та ароматизатори.
Сама ж форма довгастого льодяника з'явилася не просто так. Вона ідеально підходила для автоматів, які штампували "барбариски" з величезною швидкістю.
В народі ці цукерки називали “довгограючими”, оскільки через високу щільність цукру вони танули надто повільно. А для школярів на уроках вони були ідеальним "антистресом" – їх можна було непомітно тримати за щокою годинами.
Льодяники "Барбарис" були ідеальним "антистресом" для школярів / Фото взято із сайту PiBig.info
Як цукерки "Ананасні" стали культовими?
Ще один хіт із дитинства – це цукерки "Ананасні". Запам'яталися вони своїм кисло-солодким смаком, а родзинки їм додавав хруст вафлі. А ще їх виділяла обгортка з екзотичним ананасом – фруктом, який у СРСР асоціювався з екзотикою, розкішшю, святом і мріями про далекі країни.
З'явилися ці солодощі ще у 1959 році та були оригінальною розробкою технологів СРСР. Зрештою "Ананасні" стали невіддільною частиною радянського побуту. Адже їх могли дозволити практично всі. Цю шоколадну екзотику часто клали дітям у новорічні набори, купували "на гостинець" і подавали на свята.
Виробляли "Ананасні" різні фабрики по всьому Радянському Союзу. В Україні це були кондитерські підприємства Житомира, Харкова, Донецька та Луганська.
Більше про цукерки "Ананасні" та чому вони стали культовими – читайте в матеріалі 24 Каналу.