Але з чого насправді зроблені крабові палочки та використовують у їх виготовленні краб. Про це розповість 24 Канал.

Цікаво Риба – це м'ясо чи ні: що кажуть наука, релігія та дієтолог

Крабові палички – це оброблене рибне м'ясо. На Заході їх ще називають "морським хот-догом", повідомляє Healthline.

Виготовляють крабові палички із сурімі, що з японської перекладається як "рубане м'ясо". Це відобразилося й у способі його приготування. Сурімі – це м'ясо свіжої риби, яку очистили від кісток, потім з неї видалили жир і небажані домішки та після цього подрібнили на пасту. Грубо кажучи, рибний фарш.

Google Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Потім цю пасту змішують з іншими інгредієнтами, формують у довгі пласти та надають їм вигляду волокон крабового м’яса. Далі фарбують зовні у червоний колір і нарізають на порції – звичні нам "палички". На завершальному етапі відбувається термічна обробка – пастеризація або пропарювання. Завдяки цьому виріб стає готовим до споживання.

Яскравий колір крабових паличок зазвичай досягають додаванням барвників, зокрема паприки, куркуми або анатто. Так виходить продукт, який нагадує справжнього краба не лише за текстурою, а і за кольором. Ба більше, він має дуже апетитний і привабливий для споживачів вигляд.

Зазвичай сурімі роблять з білої риби, найчастіше з минтая або морського окуня. Також використовують хек, тріску, мерлузу, пайтус, сайду.

Як бачимо вище, крабові палички виробляють з морепродуктів. Як правило, вони не містять крабового м'яса. Однак можуть бути виготовлені з дуже якісних інгредієнтів, але у такому разі їхня ціна є вищою.

Щоправда, деколи для надання смаку в крабові палочки додають невелику кількість крабового екстракту.

Процес виробництва крабових паличок: дивіться відео

  • Вода. Вона потрібна для правильної текстури та контролю вартості продукту, пише Yvonika.
  • Крохмаль з картоплі, кукурудзи, пшениці чи тапіоки часто використовують, щоб формувати сурімі й робити його придатним для заморожування. Щоправда, часто крохмаль додають, щоб знизити собівартість продукції. Через такий хід продукт може стати м'яким і липким.
  • Також у складі пасти для виготовлення крабових паличок є яєчний білок, хоча виробники можуть використовувати й сою. Це збільшує вміст білків у крабових паличках і покращує їхню текстуру, колір і блиск. І саме яєчний білок і соя допомагають продукту витримувати процеси заморожування та розморожування.
  • Ще додають цукор та інші підсолоджувачі для солодкого присмаку. Додамо, що сурімі почало набирати популярність у 1960-х роках. А сталося це після того, як у рибний фарш додали цукор. У підсумку продукт став приємнішим і зрозумілим на смак для жителів інших країн, повідомляє SHUBA.life.
  • Іноді для покращення текстури, білизни та продовження терміну придатності додають соняшникову, соєву чи іншу олію.
  • Сіль, крім смаку, допомагає рубаній рибі набувати форми густого гелю. Однак ті самі функції може виконувати хлорид калію.
  • Деякі бренди використовують натуральніші складники, як гороховий крохмаль, тростинний цукок, морська сіль, харчові волокна вівсянки тощо.
  • Крім того, у крабових паличках містяться глутамат натрію та ароматизатори із запахом краба. Потрібні вони, тому що сурімі на початковому етапі майже не має смаку, повідомляє WebMD.

З чого зроблені та чи можна вживати крабові палички: дивіться відео

Походять крабові палички з Японії, і, за деякими даними, його придумали ще у XIV столітті. Щоб не викидати відходи від переробки риби, їх почали змішувати з крохмалем і морською сіллю. Продукт довго зберігався та був доступним для населення

Однак став він популярним уже в середині XX століття. Сталося це завдяки японській компанії Osaki Suisan. Вона у Хіросімі, власне, і розробила метод переробки сурімі на так звану імітацію крабового м'яса. Їхній продукт за текстурою та смаком дуже нагадував справжнє крабове м'ясо. Останнє і було метою підприємців, повідомляє Rimping Supermarket.

До такого кроку їх підштовхнула висока вартість справжнього крабового м'яса. Крім того, під час промислової риболовлі у сіті часто потрапляла дрібна біла риба. Вона зазвичай не відповідала ринковим стандартам, і тому її продавали за низькою ціною. Тож компанія вирішила її перетворити на "крабове м'ясо", оскільки ця дрібна риба також має поживну цінність.

У підсумку м'ясо такої риби подрібнили, перемішали з крохмалем і приправили, щоб імітувати смак і запах справжнього крабового м'яса. Далі спресували його в палички, пофарбували у помаранчевий, щоб за кольором вони нагадували клішні краба. Фінальний продукт назвали канікама, що в перекладі з японської означає "пресований краб". На міжнародних ринках офіційно використовується назва "крабові палички", або "імітація крабового м'яса". Також в англомовних країнах використовують "krab" (правильне написання краба англійською – crab, – 24 Канал).

Виробництво каніками стало проривом в індустрії морепродуктів, оскільки справжнє крабове м'ясо – надто дорогий і важкодоступний товар. Але з появою канікуми споживачі змогли насолодитися смаком крабового м'яса за доступною ціною.

Згодом популярність каніками стала ще більшою, і вона швидко стала основним харчовим продуктом у Японії та інших регіонах Азії, зокрема у Кореї, Китаї, Тайвані та навіть Таїланді.

У 1980 році канікаму почали експортувати до Європи. Після виходу на ці ринки вона здобула миттєвий успіх. Ба більше, відтоді стала звичайним продуктом у супермаркетах і ресторанах по всій Європі та Америці.

Для японців сурімі – самодостатній продукт, який нічого не замінює та не копіює. Він може бути як дешевим, так і дорогим, також з мінімальним використанням добавок, а у його складі лише – натуральні інгредієнти.

На основі сурімі в Японії готують камабоко – ця страва відома з XIV століття. Щоб її приготувати, разом із сурімі використовують особливі додатки, вимішують і формують "коржі" циліндричної форми. Їх потім слід готувати на пару до затвердіння. Подають камабоко охолодженим і нарізаним шматочками – як самостійну закуску разом з різними соусами, або нарізаним у складі різних страв, наприклад, удону.

Існує кілька різновидів камабоко. Один із найпопулярніших – вищевказана канікама.

Як готують крабовий салат у Японії: дивіться відео

Звісно, крабові палички не є заміною справжньому крабовому м'ясу. Й у них набагато менше поживних і корисних речовин.

Обидва продукти містять приблизно однакову кількість калорій. Щоправда, 63% калорій у крабових паличках припадає на вуглеводи, тоді як 80% калорій у справжньому крабі – на білок, і жодної калорії на вуглеводи. Також у справжньому крабі більше жиру, холестерину та солі. Однак вміст фосфору майже однаковий.

Але це не означає, що у паличках немає нічого хорошого. У будь-якій морській рибі є незамінні жирні кислоти, такі як Омега-3, вітамін B2 (необхідний організму для метаболізму білків, жирів і вуглеводів) і вітамін D (необхідний кісткам для засвоєння кальцію). Вона також містить кальцій, фосфор, залізо, цинк, йод і магній.

За словами дієтологів, у крабових паличках немає нічого дуже корисного для нашого організму, але й дуже токсичних інгредієнтів там не знайдеться.

В Україні їхній склад регулюють технічні умови та вимоги до маркування. На упаковці має бути вказано перелік інгредієнтів, а також позначка "імітація крабового м'яса" чи "з рибної сировини". Якщо у складі є алергени – риба, яйця, соя чи пшениця – виробник зобов'язаний попередити про це на етикетці, пише ТСН.

Споживачам варто уважно читати склад: якщо продукт виготовлено з якісного сурімі й не містить надлишку штучних добавок, він може бути цілком безпечним. Щоправда, рибної сировини має бути щонайменше 40% – тоді крабові палички можна вважати здоровою альтернативою білку риби та птиці. Але повністю вони їх не замінять.

Також звертайте увагу на термін придатності. Якісніші товари зберігати треба менше часу. За словами дієтологів, це має бути менше як рік.

Чим небезпечні та як правильно вибрати крабові палички: дивіться відео

Не з лимона: з чого насправді роблять лимонну кислоту?

Наприкінці XIX століття лимонну кислоту синтезували винятково із соку недозрілих лимонів. Саме це і дало речовині звичну назву.

Однак сьогодні лимонну кислоту виробляють шляхом біосинтезу із цукру за допомогою цвілевих грибів Aspergillus niger. А основною сировиною для виробництва лимонної кислоти є буряк.

Крім того, сировиною виступають такі джерела як гідролізати кукурудзи, батату та касави, кристалічний тростинний цукор і меляса. Низка технологічних рішень передбачає використання відходів сільськогосподарського виробництва.

Більше про користь і небезпеку лимонної кислоти – в матеріалі 24 Каналу.